Загружаю…
З приводу позачергових парламентських виборів 2019 року
Україна потребує зміни влади!
Порівняння варіантів управління багатоквартирним будинком
Як захистити свої інтереси при здачі земельного паю в оренду
«Одна на всех, мы за ценой не постоим»…
Приклад високого професіоналізму й справжнього патріотизму
Полтавський землезнавчий старт В. Вернадського
Посівний календар на 2018 рік
Календар фаз Місяця на 2018 рік
Ранкові звички, що призводять до набору ваги

Статей: 5271
Коментарів: 1567
Людей на сайті:3

Прострелена… ікона, або Що допомагає мандрівникам

Автор: Олександра Миколаєнко

Дата: 2011-02-08

Прострелена… ікона, або Що допомагає мандрівникам

- А Вам доводилось бувати у нашому храмі? – запитує літня жінка, з якою познайомилась в маршрутці по дорозі на Котельву.

– Ні, не доводилось, – відповідаю, не розуміючи, до чого її питання, адже говорили перед цим про дітей, сім’ї, життя-буття загалом, і в канву тієї розмови питання про відвідини якоїсь провінційної церкви зовсім не впліталось.

– Викрайте бодай десять хвилин і зайдіть туди неодмінно, – порадила. Тим паче, що церква поруч з автостанцією. А як зайдете в храм, попросіть, щоб показали вам… прострелену ікону. Кажуть, вона вдачу приносить тим, хто в дорозі…

Відверто кажучи, заінтригували не останні слова моєї супутниці про удачу, а те, що ікона, про яку вона загадала, прострелена. Ким, для чого, коли? На ці питання жінка не встигла відповісти. Водій саме оголосив на весь салон: "Приїхали. Кінцева!" І супутниця скоромовкою попрощавшись вискочила з маршрутки.

Церква

…Упоратись у Котельві зі своїми службовими справами вдалось швидко, автобус до Полтави мав відправлятись лише за годину, тож вирішила вільний час скоротати за порадою випадкової супутниці...

Важкі двері храму, втомлено зойкнувши, впустили мене в середину. Біля столу зі свічками та іншим церковним начинням помітила літню жінку. Привітавшись, поцікавилась, чи й справді у їхньому храмі є та ікона, про яку почала говорити супутниця.

– Є, – відповіла жіночка, приязно посміхнувшись, і тут же запитала. – А Ви про неї десь читали, чи хтось розказав?

– У маршрутці випадкова супутниця заїкнулась, – зізнаюсь.

– Це вона вам про ікону "Вхід Господній в Єрусалим", – ось вона в куточку, – показує рукою на полотно в дірках.

– А то що? – цікавлюсь.

– То сліди від куль, – це вже настоятель храму почесний житель Котельви отець Василь, у миру Василь Степанович Довганич.

отець Василь

– Німецьких? – не відстаю.

– Та ні, то ще з громадянської сліди, розповідали старі люди, – уточнює. – Церква наша існує ген-ген скільки. У наступному виповниться двісті років, як кам'яну звели. А до того на цьому місці дерев'яна була. Сто років простояла, поки в неї не влучила блискавка. А перед нею ще одна тут височіла також з дерева. Єдиний раз зачинялась після революції. Та й то ненадовго. Коли йшла громадянська війна, і в Котельві не обходилось без сутичок. Не спроста ж бо у 1918 році тут організували загін червоного козацтва, до речі, начальником штабу його тоді був Сидір Артемович Ковпак. Той самий, який потім, у Вітчизняну, пройшов зі своїм партизанським загоном від Путивля до Карпат. Утім, – зауважує співрозмовник, – я трохи від теми відхилився. Так ось саме під вогонь громадянської війни попала церква зі своїми іконами. Коли ремонтували стіни згодом, уже в мирні часи, то кажуть, виколупували зі стін кулі. А знайомий реставратор пропонував, це вже коли розпис наносили на стіни, залікувати сліди від куль на тій іконі. Мовляв, буде як новенька. Та я відмовився. Нехай вже буде так, як є. Щоб люди бачили ті сліди та й пам’ятали свою історію.

– Скільки ж іконі років? – запитую.

– Ой, не знаю. Цього ніхто не знає. Мабуть, не одне століття. Це по манері письма видно. Так не писали ні в двадцятому, ні в дев’ятнадцятому. Якщо врахувати, що біблейський сюжет входу Господнього в Єрусалим вперше у вигляді ікони з'явився у середині 16 століття, то вірогідно, що місцеві богомази спеціально написали до відкриття храму полотно, повторивши сюжет відомої ікони. Утім, яка різниця, скільки їй років? Головне, що ікона вціліла, що до неї приходять миряни поклонитися, подивитися, помолитися. У цьому проглядається якась символічність. Старі люди кажуть, що в давні часи на Вербну неділю народ на чолі з духовенством, посвятивши вербу, носив її від церкви до церкви.

– А правда, що вона наділена великою силою і допомагає мандрівникам у дорозі?

– Даремно б не говорили, – відповідає, – святий образ завжди приходить на поміч, якщо його кличуть. А тут же не проста ікона, а зранена. А значить, вона в стократ сильніше відчуває біль, бо сама його терпіла, бо їй боліло, як почасти болить нам, людям, коли хтось необачним словом чи вчинком травмує душу.

Переглядів: 2897   Коментарів: 0   

Додати коментар:

Введіть суму чисел

Loading
Не дамо знищити нашу партію!
Вірус проектів чи злий умисел?
А ми вам вірили…
Політвиконком СПУ дав оцінку діям ''ліквідаторів''
Наш курс – збереження і відродження СПУ
Чи підтримуєте ви створення єдиної Помісної Автокефальної православної церкви в Україні?
Чи вірите ви в те, що винних у розстрілах на Евромайдані покарають?
Прес-конференція "Соціалістична партія України: нове керівництво, програма та плани щодо місцевих виборів"

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

При використанні матеріалів сайту посилання на
прес-службу СПУ та www.spu.pl.ua обов'язкове