Загружаю…
Зберегти українську землю для наших нащадків!
З приводу позачергових парламентських виборів 2019 року
Порівняння варіантів управління багатоквартирним будинком
Як захистити свої інтереси при здачі земельного паю в оренду
«Одна на всех, мы за ценой не постоим»…
Приклад високого професіоналізму й справжнього патріотизму
Полтавський землезнавчий старт В. Вернадського
Посівний календар на 2018 рік
Календар фаз Місяця на 2018 рік
Ранкові звички, що призводять до набору ваги

Статей: 5277
Коментарів: 1579
Людей на сайті:1

Приватизація землі без її інвентаризації – головна причина безладдя у землекористуванні

Автор: Адам ГОЖИЙ, Василь ЛЕМИК, 13 жовтня 2009 р.

Дата: 2012-03-13

Передмова

Статті „Приватизація землі без її інвентаризації – головна причина безладдя у землекористуванні” (Чому не буде виконана Постанова Кабміну №844 від 5 серпня 2009 р.) і „Нема ладу у землекористуванні, не буде ладу і в державі” (На занедбаній землі не можна забезпечити зростання добробуту народу) були написані восени 2009 у зв’язку з Постановою КМУ №844 від 5.08.2009 р. „Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році”.

Ми подавали їх у декілька газет (навіть дуже партійно незалежних). Усі оцінювали позитивно, але знаходили якусь причину, щоб не публікувати. За час, що минув, наші прогнози повністю підтвердились, та всупереч здоровому глузду органи державної влади готують нові постанови і закони щодо завершення приватизації земель, щоб легалізувати ринок земель. Неважко здогадатись, що їх очікує така ж доля, яка спіткала постанову №844, бо гігантська проблема інвентаризації землі в них або не врахована, або представлена у дуже примітивному вигляді.

Привертаючи увагу до безладдя, що супроводжує процес приватизації землі, ми маємо на увазі загальнодержавну систему землекористування і її рівень. Є чимало власників, які забезпечують належний порядок у землекористуванні. Але вони „не роблять погоди” в загальноукраїнському масштабі. І навіть якби усі на своїх землях автономно забезпечували високий рівень землекористування, то загальнодержавного ладу в господарюванні на землі все одно не було б. Адже держава самоусунулась від виконання свого надзвичайного конституційного обов’язку – здійснювати особливу охорону найбільшого національного багатства – землі. Перекласти цей обов’язок на окремих землевласників не можна навіть теоретично.

Матеріал, який ми тоді підготували, не втратив актуальності. Навпаки, актуальність зросла, що свідчить не просто про бездіяльність влади при розв’язку нагальних проблем земельних відносин, а про відверте небажання або невміння їх розв’язувати. На цьому й ґрунтуються наші пропозиції його опублікувати.

Адам ГОЖИЙ,

ветеран картографо-геодезичної галузі науки, освіти, виробництва

Василь ЛЕМИК,

директор ДНВП „Полтавський геодезичний центр”

Для об’єктивного і справедливого розподілу будь-якого спільного матеріального добра спочатку необхідно зробити його точний облік. Порушення цієї істини неодмінно призводить до виникнення конфліктних та інших негативних явищ і ситуацій у господарських і правових відносинах між новими власниками.

Уже понад 15 років в Україні проводиться широкомасштабна приватизація земель із масовими порушеннями цієї істини. При основоположних змінах форм власності на землю не проводилась і не проводиться інвентаризація земельних ресурсів, а відтак, немає достовірної інформації:

- скільки земель знаходиться у державному, комунальному і приватному секторах;

- яка кількість землевласників в кожному секторі, хто вони, як господарюють, скільки землі мають;

- скільки «нічийних» земель;

- скільки в державі і в кожному її регіоні земель сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення, скільки неугідь;

- яка реальна площа всіх адмінутворень: населених пунктів, районів, областей;

- яка, врешті-решт, реальна площа держави;

- у якому стані знаходяться землі держави і яка їхня реальна природна вартість;

- скільки бюджетних коштів держава витратила на приватизацію земель, скільки ще треба витратити і багато інших важливих для нормального існування держави питань.

У Конституції проголошено, що земля є основним національним багатством України, яке перебуває під особливою охороною держави. Отже, це багатство потребує не лише особливої охорони, а й насамперед ретельного обліку, догляду, збереження і використання. Однак за роки незалежності не тільки особливої, але й будь-якої звичайної охорони цього величезного дару Божого держава не спромоглася організувати.

За Конституцією право власності на землю мають усі громадяни України, але практично в процесі приватизації його реалізувала менша частина громадян. Більша ж частина і теоретично, і практично стала безземельною.

Приватизація земель - це комплекс організаційних, наукових, технічних, виробничих та інших робіт, виконання яких потребувало особливого обґрунтування і планування. Однак із самого початку її розпочали без належної підготовки. Чіткої програми також не було - лише набори гасел: «Земля повинна мати справжнього господаря! Землю селянам!»

Більше того, процес приватизації землі безперервно коригували - і не з метою удосконалення, а з метою спрощення. Уряди багаторазово змінювалися, а реалізацією недосконалої програми займалися одні й ті ж спеціально уповноважені державні органи приватизації земель (ДОПЗ). У результаті цей процес став слабо контрольованим і не забезпеченим належною законодавчою і нормативною базою у сфері землекористування.

Упродовж усього періоду провідники реформування земельних відносин утовкмачували народові думку, що завдяки приватизації земля знайде дбайливих, справжніх господарів і розпочнеться розквіт.

При цьому ніяких прогнозів стосовно рівня сільського господарства, на який його піднімуть новоспечені «справжні господарі», не було. Зате безнастанно наголошувалося, що нові «справжні господарі» зможуть землю запросто продавати. А чи зможуть вони з таким же успіхом ще й купувати землюне говорилось нічого.

Тобто одразу почала формуватися тіньова думка, що ці нові господарі є не зовсім справжніми - якщо вони можуть землю лише продавати, але не купувати та ефективно обробляти. Відчувалося: десь є інші, уже цілком справжні, які будуть і скуповувати, і розпоряджатися землею. Але хто вони - потенційні покупці землі? - люди не знали.

Саме це разом із заходами пришвидшення і спрощення процедури сприяло накопиченню тих недоречностей і безглуздь, що буйно заполонили роздержавлення і приватизацію земель.

Хіба не безглуздя, що в Україні досі нема точної інформації про те, скільки у неї землі - найбільшого національного добра, яка його реальна вартість, у якому стані воно знаходиться, хто ним володіє, як воно розподілене по областях і районах? Це свідчить, що у процедурі приватизації землі - щось не так! Отож є потреба проаналізувати, як змогли дійти до такої надзвичайної негативно рекордної ситуації.

Вище ми згадували, що в процесі будь-якої зміни власників основоположне значення має проведення обліку, інвентаризації земель. На початковому етапі у ДОПЗ це начебто розуміли. У 1997 р. Держкомзем затвердив «Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів», де цілком грамотно передбачалося, що в результаті інвентаризації місцеві управління Держкомзему матимуть украй необхідну документацію, а саме, цитуємо:

  • пояснювальна записка;
  • технічне завдання з робочим інвентаризаційним планом та нанесеними межами всіх землекористувань;
  • список (реєстр) землекористувачів (власників землі) із зазначенням площі їх ділянок за формою реєстрації земельно-кадастрової книги;
  • список землекористувачів, що не мають документів на право користування або право власності на землю;
  • перелік земель, що не використовуються або використовуються не за цільовим призначенням;
  • перелік самовільно захоплених земельних ділянок;
  • перелік земель, що зазнали негативного впливу антропогенних процесів (порушені, підтоплені, забруднені органічними та іншими видами відходів);
  • експлікація всіх земель та розподіл їх по землекористувачах (власниках землі) та угіддях по формі 6-зем.;
  • зведений план розміщення землекористувань у масштабі 1:2000;
  • каталог координат кутів повороту меж кварталу;
  • акти встановлення та погодження меж землекористувань (землеволодінь);
  • абриси меж земельних ділянок;
  • каталоги координат кутів поворотів зовнішніх меж землекористувань (землеволодінь);
  • план встановлених меж землекористування в масштабах 1:500, 1:2000;
  • схема прив'язки кутів поворотів землекористувань (землеволодінь);
  • схема планової опори;
  • відомість врівноваження теодолітних ходів.

Сукупність цих документів не можна спрощувати - це фундамент, який забезпечує об’єктивне визначення землемірних параметрів для приватизації земельних ділянок.

Інвентаризація земель потребує значних обсягів землемірних робіт топографо-геодезичного характеру. Фактично це найбільш трудомістка частина процесу приватизації, а щоб здешевити і пришвидшити його державні органи приватизації земель (ДОПЗ) припинили розроблення таких методик для інших категорій земель. Більше того - вирішили взагалі не проводити інвентаризацію земель, а картографо-геодезичну і ґрунтознавчу інформацію брати із архівних матеріалів картографування в СРСР середини минулого століття.

Тим самим ДОПЗ перевели формування системи новітніх земельних відносин на непридатний для цього фундамент. Адже при колгоспно-радгоспному господарюванні не було необхідності визначення точних меж між господарствами і угіддями, як і потреби точного визначення площ колгоспів і радгоспів, а тим більше - окремих угідь. За межі використовували різні нестабільні контури: польові дороги, необроблювані смуги землі, канави, полезахисні лісосмуги. У колгоспах і радгоспах не було потреби закріплювати межі угідь, існували чималі площі так званих „необлікових” земель. Звісно, у такій ситуації не можна було точно встановити, які площі займають окремі угіддя чи господарства, а відтак - площі сіл, міст, районів, областей, зрештою, яка площа всієї УРСР.

За 50 років, що минули з часу великомасштабного картографування земель в СРСР, основні топографічні матеріали системно не оновлювалися. Окрім того, у 1987 році в СРСР замість системи координат СК-63, у якій виконувалися топографо-геодезичні роботи, ввели нову. В Україні ж СК-63 використовували аж до 2004 р., коли Постановою Кабміну від 22.09.2004 р. №1259 була впроваджена Державна геодезична референцна система координат УСК-2000. Вона більш досконала і повністю узгоджена зі світовою системою координат WGS. Розбіжності у визначенні координат точок на місцевості у системах СК-63 та УСК-2000 сягають 10 метрів.

ДОПЗ не обмежилися лише підміною інвентаризації земель, абсолютизувавши вилучену із використання систему координат СК-63, а й фактично запровадили спрощену добровільно-примусову процедуру прив’язки до неї вже сучасних землемірних визначень.

У ході приватизації земель типовим був поділ на пайові ділянки великих площ (від декількох десятків до сотень гектарів). Значення величини площі бралося з архівних матеріалів картографування, а площі паїв визначалися поділом на кількість громадян, що її приватизують. Розходження площ великих земельних угідь, визначених за архівними матеріалами і в натурі, було характерним явищем, але цього не враховували, при тому, що для великих ділянок вони можуть досягати десятків гектарів.

Пояснюється це просто. Якщо межею між двома великими земельними ділянками була польова дорога, положення якої змінювали залежно від господарських потреб, то сучасне її місцезнаходження може суттєво відрізнятися від того, що було 50 років тому. А відтак будуть відрізнятись і площі угідь, які вона розмежовувала. Це означає, що таке розпаювання може створити власникам наділів надзвичайну конфліктно ситуацію.

Коли виконавці землемірних робіт повідомляли про розходження в ДОПЗ - останні рекомендували узгодити свої визначення з «даними щодо землеустрою» - взятими з архівних матеріалів. Тобто «узгодження» закінчувалося підгонкою сучасних даних до колишніх, що в майбутньому неодмінно призведе до багатьох непорозумінь.

Визнання архівних даних «істиною в останній інстанції», ігнорування фундаментального значення інвентаризації земель були характерними і при приватизації земель, розташованих у межах і поблизу населених пунктів. У цих випадках визнавалися такими, що не можуть виправлятися, не тільки землемірні дані минулих років, але й сучасні, зроблені для сусідніх - уже приватизованих ділянок.

Робоча схема була такою. Якщо приватизувалася ділянка поруч з приватизованою раніше, то землемірна частина цієї ділянки повинна була узгоджуватись із даними сусідньої. Якщо ж у ході землемірних робіт виявлялося, що в даних сусідньої, уже приватизованої, є похибки, то виправлення їх було безнадійною справою. Адже виконавцю робіт треба було вимагати переоформлення матеріалів приватизації сусідської ділянки. Як, на якій підставі, за чий рахунок? Розпочинати судову тяганину? Людині простіше було погодитися прив’язати свої землемірні результати до помилкових сусідських і пошвидше одержати приватизаційні документи. Щоб бодай не довелося узгоджувати свої межі ще й з іншим сусідом - краще нехай сусід узгоджує.

Так відбувалося ланцюгове накопичення землемірних похибок. Зрозуміло, що сформувати на основі таких даних досконалу загальнодержавну базу навіть у системі координат СК-63 не вдалось, а вдосконалити створену шляхом переводу в систему УСК-2000 - буде надто складно. Додамо, що й оцінка якості земель при їхній приватизації теж проводилася на основі старих архівних матеріалів бонітування.

За описаною методикою землемірні роботи для оформлення приватизаційних документів (як доповідають, їх 6 мільйонів) у попередні 15 років  виконували не лише землевпорядні підрозділи, підпорядковані ДОПЗ, але й велика кількість приватників, більшість із яких не мала на це ліцензій.

Виконували роботи і виробничі підрозділи «Укргеодезкартографії». Саме вони і виявляли численні розбіжності. Звісно, це заважало приватизації високими темпами, а тому, коригуючи нормативно-законодавчу базу, вплив «Укргеодезкартографії» стали поступово зменшувати. Дійшло до того, що в сучасній редакції нормативних документів поняття „картографо-геодезичні”, „топографічні”, „землемірні” роботи, „геодезичні координати” і навіть „Укргеодезкартографія” - майже не вживаються.

Зневаження картографо-геодезичних робіт в процесі приватизації земель і при створенні державних кадастрів призвело у 2004 році до ліквідації «Укргеодезкартографії». Геодезисти доказували тодішній владі, до яких наслідків це призведе, однак належної реакції не було. «Укргеодезкартографію» у 2005 році то відновили, але недооцінка значення картографо-геодезичної галузі виробництва, науки і освіти існує й сьогодні.

У результаті Україна має перший вагомий негативний наслідок. У створеній своєвільними методами „напівспоруді” під назвою „приватизована земля” немає надійного фундаменту у вигляді єдиних картографо-геодезичних даних інвентаризації земель, у середині неї - безліч „чорних дір”, а зовні - „білих плям”. Будучи наполовину недобудованою, вона вже потребує капітального ремонту, а спеціалістів, які змогли б фахово, без халтури, відремонтувати і добудувати її, обмаль – старі вимирають, а молодих не готують.

Опис негативних явищ можна продовжувати. Однак і наведеного достатньо, щоб увесь попередній досвід оцінювати як негативний. Підсумуємо лише основні недоліки:

1. Приватизація земель не стала процесом пошуку і масового становлення нових господарів землі, що забезпечать високий рівень землеробства, а була перетворена на процедуру видачі документів, на підставі яких громадяни зможуть продавати землю.

2. Приватизація земель проводилась без використання необхідної фундаментальної основи – їх первинної інвентаризації.

3. Землемірні визначення виконувались із системними порушеннями норм ведення топографо-геодезичних робіт на основі застарілої системи координат СК-63, вилученої з ужитку ще в СРСР.

4. У процесі приватизації не вдалося створити на сучасному рівні загальнодержавної бази даних для потреб землекористування, без якої не можна ефективно ні господарювати, ні охороняти землю, ні керувати розвитком земельних відносин – від загальнодержавного до місцевого рівня.

5. У ході приватизації повністю проігноровано обов’язок держави забезпечити особливу охорону земель згідно із Конституцією: не створено державний кадастр полезахисних лісонасаджень, які перетворюються на сміттєзвалища; проігнорована потреба створення державного кадастру місць забруднень і смітників; занедбаний кадастр водних ресурсів; не створені передумови для організації стеження за змінами стану земельних та інших ресурсів.

Зрозуміло, що з точки зору здорового глузду продовжувати приватизацію земель так, як це робилося упродовж 15 років, - не можна. І тим більше не можна закінчити «з кавалерійського наскоку» шляхом вилучення первинної інвентаризації.

Завершувати доленосний для народу України процес приватизації земель відвертою халтурою не можна. Його треба вивести на цивілізований шлях. Яким же чином? Це питання потребує окремого розгляду.

Переглядів: 2162   Коментарів: 1   

Схожі новини:

О. Мороз: «Прийняття такого Закону «Про ринок землі» веде до національної катастрофи»

Земельная реформа: селянам оставили кладбища и скотомогильники

Земля - оптом или в розницу?

В. Семенюк-Самсоненко: сьогодні відбувається приватизація касових апаратів і рубильників

Нав'язані селянам реформи не стали основою їх добробуту

Вагончик прощай, вагончик прости!

Уроки приватизации: чему учит история

Олександр Мороз: Земля - чиє багатство?

Денис Русак: Українцям нав'язується стереотип, що держава - неефективний власник

Нема ладу у землекористуванні – не буде ладу і в державі

Особливе знущання над основним національним багатством

«Замануха» для людей

Приватизация не заканчивается ударом молотка

Комуністи Симоненко ініціюють «дерибан» української землі

Землю – спекулянтам

Ринок землі в Україні: три можливі моделі запуску та їх наслідки

Зберегти українську землю для наших нащадків!

Позиція СПУ: захистити інтереси селян, зберегти землю – основне національне багатство!

Коментар залишив: Малиновий
Дата: 2012-03-24

Все правильно, так, як повинно бути, та тільки бандитам при владі непотрібно інвентаризувати землю, бо тоді випливуть їхні зловживання.

Додати коментар:

Введіть суму чисел

Loading
Не дамо знищити нашу партію!
Вірус проектів чи злий умисел?
А ми вам вірили…
Політвиконком СПУ дав оцінку діям ''ліквідаторів''
Наш курс – збереження і відродження СПУ
Чи підтримуєте ви створення єдиної Помісної Автокефальної православної церкви в Україні?
Чи вірите ви в те, що винних у розстрілах на Евромайдані покарають?
Прес-конференція "Соціалістична партія України: нове керівництво, програма та плани щодо місцевих виборів"

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

При використанні матеріалів сайту посилання на
прес-службу СПУ та www.spu.pl.ua обов'язкове