Загружаю…
Зберегти українську землю для наших нащадків!
З приводу позачергових парламентських виборів 2019 року
Порівняння варіантів управління багатоквартирним будинком
Як захистити свої інтереси при здачі земельного паю в оренду
«Одна на всех, мы за ценой не постоим»…
Приклад високого професіоналізму й справжнього патріотизму
Полтавський землезнавчий старт В. Вернадського
Посівний календар на 2018 рік
Календар фаз Місяця на 2018 рік
Ранкові звички, що призводять до набору ваги

Статей: 5277
Коментарів: 1579
Людей на сайті:1

«Замануха» для людей

Автор: Олександр МОРОЗ

Дата: 2012-04-04

Читаючи інтерв’ю Голови Держагенства земельних ресурсів Сергія Тимченка (Weekly.ua), відчув задоволення. Кажу це без найменшої іронії. Нехай більшість міркувань посадовця спірні, викликають з мого боку заперечення, але вони відверті, без пропагандистсько-політичних вивертів. Так і треба говорити про корінні речі. А такою річчю, поза всякими сумнівами, є земля.

Голова Держагенства налаштований на перетворення землі на товар. Для того він «шерстить» команду в агентстві і його місцевих філіях, підбирає спеціалістів, відданих ідеї ринку землі. Посилається при тому на освячення такої лінії Президентом.

Останнє особливо суттєве. Бо в мене свого часу (коли з Президентом ще можна було спілкуватися) склалося враження про те, що він сумнівається щодо змісту ідеї ринку землі і темпів її втілення. Не знаю, можливо, молодий керівник відомства такі сумніви глави держави розвіяв. Шкода, якщо це так. Однак це суб’єктивні моменти - важлива сама справа.

Керівник агентства був і раніше прихильником введення сільгоспземлі в «економічний обіг» (він так висловлюється, але «обіг» буває різним, у цьому разі розуміємо, що йдеться про ринок землі) і що закон слід було б прийняти ще в 2011 році – до початку виборчого процесу. Тепер же, на його думку, «земельна тематика піднята на знамена політичних спекулянтів,.. вони спотворять документ (закон) до такої міри, що він стане неробочим». Слава Богу, до «спекулянтів» себе віднести не можу, я послідовний і абсолютний ворог ідеї ринку землі в сучасній Україні та ще й у варіанті, викладеному в проекті закону. Причому, недолугість закону з’ясована багатьма спеціалістами, у т.ч. з табору прихильників продажу землі. Так що дарма керівник відчуває прикрощі від зволікання. В Україні і без того з поспіху нароблено багато дурниць тими, хто, будучи при владі, не здатен був дивитися хоч на півкроку вперед. Або ж діяв на замовлення. Усе, що сталося з приватизацією, природними ресурсами, енергетикою, Чорноморським пароплавством, оборонним комплексом… і, безперечно, із землею – це все наслідки бездумства, глупства, або розрахунку на власну вигоду тих, хто поспішно вдавався до «реформ».

Тобто база для усвідомлення наслідків запровадження ринку землі вже сформована. Навіть якби закон був досконалим, люди не повірили б у благі наміри влади. Що ж говорити про перспективи використання закону з явними дефектами?

А що керівник агентства зв’язує ситуацію з виборами – теж не випадково. Відчуваючи ставлення виборця до реформацій в український спосіб, важко розраховувати на підтримку тих, хто до таких реформацій вдається. Тут С. Тимченко правий, дурити виборця до виборів можна тоді, коли він хоч трішки вірить в обіцянки. Тим паче, йдеться не про зміни, які при потребі вдасться виправити (податкову систему, пенсійне, трудове та ін. законодавство), а про землю, зміни щодо якої виправляються лише… кров’ю.

Тепер щодо аргументів відповідального за земельну реформу.

С. Тимченко помиляється (будемо так вважати) в головному посилі - закон закріплює права на володіння землею за українським народом. Ні! По-перше, це право закріплене Конституцією, вона важливіша від закону. По-друге, закон передбачає порядок відбору землі в народу. Назавжди! Адже наївно сподіватися, що читач інтерв’ю сприйме доказом висловлювання «…купуватимуть сільгоспугіддя тільки ті, хто дійсно має намір їх обробляти». Наївно, бо якраз може бути тільки навпаки, селянин не здатен купити такий товар, навіть «сотки», не кажучи про орієнтовну межу в 100 га. А тому, хто здатен купити і гектар, і 100000 га - навіщо потрібен наділ в 100 га? Для маєтку? Так він його вже придбав на Кіпрі, Монако, поблизу Темзи чи Сени…

Ось про земельний банк його висловлювання розумні. Якщо, звичайно, йдеться про банк державний. Та й поки що це виглядає утопією. Адже логічно було б спочатку створити такий банк, здійснити передбачувані в інтерв’ю пільгові операції для нинішніх фермерів, для різних сільгосппідприємств. Що цьому заважає? Ясно, що це не питання до С. Тимченка, але й він мав би послатися лише на реальні аргументи, а не на фантомні проекти.

Шкода, що переважна більшість власників земельних паїв не прочитають інтерв’ю голови Держагенства. Там би вони знайшли відверті визнання ймовірної вартості землі на первинних торгах. В кращому варіанті це може бути 300 євро за гектар, тобто в середньому, приблизно по 1000 євро (11 тис. грн.) за пай. Те, що такі гроші не створюють будь-якого стартового капіталу для власника, не вирішують майже ніяких проблем для нього, - само собою зрозуміло. Важливо, що ці суми в десятки (!) разів менші вартості земельних ділянок в країнах Європи. Це тішить реформаторів як підтвердження реального подорожчання землі згодом, збільшення орендних платежів і т.д. Але ж при чому тут селяни – нинішні власники паїв? Ті перспективи жодним чином їх не стосуються. То варіанти вторинного ринку, де селянина вже не буде, а на масовому первинному – і стартова ціна буде суттєво меншою від 300 євро. Ось ця різниця і гріє уяву прибічників ринку землі, бо за тим – їх конкретний приватний інтерес, їхня нажива.

У бесіді кореспондента з керівником агентства визирнула гостра тема консолідації земельних наділів. Значення її правильно коментує держслужбовець. Але ж згадайте недавній час. Скільки доводилося переконувати піонерів реформ по-кучмівськи в тому, що паювання в натурі – абсурд, що справедливого поділу в натурі не існує в природі, що ця затія – чергова «замануха» для селян, нав’язана пройдисвітами від влади. Розв’язати цю проблему можна тільки шляхом викупу паїв державою з наступною передачею землі в оренду. Це якраз та перспектива, яку впродовж багатьох років відстоює партія соціалістів. Перспектива, що, знімаючи багато проблем землекористування, забезпечує консолідацію земель, дотримання сівозмін, глибину технологій в аграрному секторі, розвиток суміжних виробництв і соціальної сфери, зайнятість сільського і містечкового населення, збереження поселенської мережі і зміцнення державності. Не бачити цього можуть тільки недруги держави.

Така перспектива знівелювала б іще одну загрозу, на яку звертає увагу керівник відомства. Йдеться про невідповідність картографічної основи земельного кадастру, зробленої з допомогою аерофотозйомки і карт, одержаних із застосуванням топографічних та інших традиційних методів. Накладки, що виникають при цьому, передбачається виправляти до 2020 року. Неважко уявити, скільки за тим виникатиме конфліктів після початку ринкового руху земельних ділянок, який безконечний простір для хабарництва створиться у відповідних органах. Але ж фахівці, яким небайдужа доля української землі, неодноразово попереджали владу про неприпустимість розпаювання і приватизації земель без попередньої детальної, об’єктивної, якісної інвентаризації, виконаної на єдиній державній картографо-геодезичній основі.

Непереконливо звучить теза про суть кризового менеджменту в землевпорядкуванні. Вона – суть – зводиться до розмежування земель, при якому землі поза населеними пунктами відноситимуться до державних. Але ж вони, судячи з нав’язуваної ідеї ринку, швидко і майже повністю стануть приватними. Як же ми будемо рухатися «в Європу», ігноруючи становлення місцевого самоврядування? Адже фінансово-бюджетною основою його має бути саме земля. І не тільки в населених пунктах, а й та, де закінчується юрисдикція однієї громади (її ради) і розпочинається юрисдикція сусідньої. Ні одного метра землі поза контролем місцевих громад не повинно бути. Тоді по-справжньому проявиться роль самоврядування, у т.ч. щодо контролю використання і збереження якості земель, господарської ролі хазяїна, що живе на цій землі.

Поспіх, нахрапистість, непродуманість земельних реформувань у новітній історії України уже принесли непоправну шкоду. Ще гірше буде, якщо така тенденція збережеться. Її можна як завгодно маскувати благозвучними нормами законів, гаслами про наміри тощо. Треба дивитися в корінь проблеми. А він, як відомо, в землі. У чиїх руках вона буде, у чиїй власності - тому належатиме і держава, і, очевидно, людина в ній.

Не забуваймо про цю істину!

Олександр МОРОЗ

 

ДО ТЕМИ

Нас штовхають у прірву

Говорячи про купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, псевдоекономісти намагаються впевнити суспільство у великій користі від цього і розповідають при цьому різні міфи.

Міф перший. Сільгоспвиробники зможуть отримати іпотечні кредити під заставу землі. Я кажу - ні, тому що її спочатку необхідно буде викупити у власників, а коштів для цього у сільгоспвиробників немає.

Міф другий. Продаж землі дозволить подолати бідність в Україні. Неправда, тому що вартість землі на первинному ринку на перших етапах - а саме у цей час продадуть свою землю найбідніші - буде складати від 3 до 15 тис. грн. за пай. Такі одноразові суми ніяким чином не можуть впливати на подолання бідності у сім'ях.

Міф третій. Приватна власність за землю є визначальним чинником забезпечення ефективності сільгоспвиробництва. Знову ні, бо, незважаючи на існуючий мораторій, у 2008 році прибутково функціонувало 82% сільгосппідприємств. Порівняно з 2007-м кількість збиткових скоротилася на третину, при цьому рентабельність рослинності зросла до 32%. Тобто на ефективність впливають не володіння землею, а зовсім інші чинники.

У мене склалося враження, що нам колись зав`язали очі, штовхнули і сказали: "Ідіть, отам реформована земля". Ми пройшли трохи, розв'язали очі – бачимо: не туди йдемо, стали йти трішки повільніше. Сьогодні дійшли до прірви, але замість того, щоб розвернутися і зробити правильні кроки, нас знову штовхають: "Ідіть, ідіть, ми вас там чекаємо"…

 

Із виступу Сергія РИБАЛКИ, голови фермерського господарства "Аделаїда" Херсонської області на парламентських слуханнях "Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації", 23 березня 2011 року.

Переглядів: 1194   Коментарів: 0   

Схожі новини:

Земельная реформа: селянам оставили кладбища и скотомогильники

Земля - оптом или в розницу?

Нав'язані селянам реформи не стали основою їх добробуту

Приватизація землі без її інвентаризації – головна причина безладдя у землекористуванні

Олександр Мороз: Земля - чиє багатство?

Нема ладу у землекористуванні – не буде ладу і в державі

Особливе знущання над основним національним багатством

Комуністи Симоненко ініціюють «дерибан» української землі

Землю – спекулянтам

Ринок землі в Україні: три можливі моделі запуску та їх наслідки

Зберегти українську землю для наших нащадків!

Позиція СПУ: захистити інтереси селян, зберегти землю – основне національне багатство!

Додати коментар:

Введіть суму чисел

Loading
Не дамо знищити нашу партію!
Вірус проектів чи злий умисел?
А ми вам вірили…
Політвиконком СПУ дав оцінку діям ''ліквідаторів''
Наш курс – збереження і відродження СПУ
Чи підтримуєте ви створення єдиної Помісної Автокефальної православної церкви в Україні?
Чи вірите ви в те, що винних у розстрілах на Евромайдані покарають?
Прес-конференція "Соціалістична партія України: нове керівництво, програма та плани щодо місцевих виборів"

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

При використанні матеріалів сайту посилання на
прес-службу СПУ та www.spu.pl.ua обов'язкове