Загружаю…
Вимагаємо припинити рейдерське захоплення Соціалістичної партії України!
Зберегти українську землю для наших нащадків!
Порівняння варіантів управління багатоквартирним будинком
Як захистити свої інтереси при здачі земельного паю в оренду
«Одна на всех, мы за ценой не постоим»…
Приклад високого професіоналізму й справжнього патріотизму
Полтавський землезнавчий старт В. Вернадського
Посівний календар на 2017 рік
Зміна фаз Місяця в 2017 році
Топ-10 продуктів для підняття вашого імунітету

Статей: 5081
Коментарів: 1484
Людей на сайті:4

«Одна на всех, мы за ценой не постоим»…

Автор: Степан БУЛЬБА

Дата: 2014-05-08

«И, значит, нам нужна одна победа, одна на всех - мы за ценой не постоим», - так співалося у відомій радянській пісні про Велику Вітчизняну війну. Схоже, саме за принципом «любой ценой» і здобувалися перемоги в тій кривавій війні. Інакше чим можна пояснити незрівнянно величезні людські втрати, які поніс СРСР?

Хоч безумовно й інше: з часу закінчення Великої Вітчизняної війни минуло 69 років, але доконечних відомостей про людські втрати Радянського Союзу в ній досі немає. Наразі, за різного керівництва в СРСР наводилися дуже суперечливі дані. Так, В.Молотов на засіданні Паризької мирної конференції 8.08.1946р. повідомив про 7 мільйонів загиблих радянських людей. M.Хрущов у листі до прем'єр-міністра Швеції 5.11.1961р. назвав 20 мільйонів. Л.Брежнєв у доповіді з нагоди 20-річчя Перемоги в травні 1965р. - про понад 20 мільйонів, а ще через двадцять років М.Горбачов на 40-річчя Перемоги - про 27 мільйонів загиблих.

За новими обчисленнями міноборони Росії, які 5.05.2010р. оприлюднив російський генерал О.Кирилін (на що посилається доктор історичних наук П.Гай-Нижник), загальні людські втрати СРСР у Великій Вітчизняній війні, з урахуванням Далекосхідної кампанії, склали 26,6 млн. осіб. При цьому, за його словами, безповоротні втрати особового складу Збройних сил СРСР (вбиті, померли від ран і ті, що не повернулися з полону) становлять 8 млн. 668,4 тис. осіб (у тому числі армії і флоту – 8 млн. 509,3 тис., прикордонних військ – 614 тис., внутрішніх військ – 97,7 тис. осіб).

Як сказав генерал, за весь час війни було мобілізовано 29,5 млн. громадян СРСР. "Міністерство оборони РФ вважає можливим наведені дані про втрати радянських Збройних сил і цивільного населення СРСР за роки Великої Вітчизняної війни затвердити і опублікувати в офіційному порядку", – підсумував представник Росії.

З урахуванням вищенаведеного, а також даних Вікіпедії, людські втрати країн світу за часи Другої світової війни можна представити у вигляді наступної таблиці.

 

Воюючі країни

Населення

Мобілізо-вано солдатів

Втрати солдатів (усі причини)

Поранено солдатів

Полонено солдатів

Втрати мирних жителів (усі причини)

Країни Європи

СРСР

170 557 093

29 500000

668 400

14 685593

4 559 000

17 931600

Німеччина

69 622 500

17 893200

5 318 000

6 035000

10 650000

1 440 000

Румунія

19 933 800

2 600 000

550 500

860 000

500 000

500 000

Польща

34 775 700

1 000 000

425 000

580 000

990 000

5 600 000

Італія

44 394 000

3 100 000

374 000

350 000

620 000

105 000

Угорщина

9 129 000

1 200 000

300 000

450 000

520 000

270 000

Великобританія

47 760 000

5 896 000

286 200

280 000

192 000

92 673

Австрія

6 652 700

1 570 000

280 000

730 000

950 000

140 000

Югославія

15 400 000

3 741 000

277 000

600 000

345 000

750 000

Франція

41 300 000

6 000 000

253 000

280 000

2 673 000

412 000

Фінляндія

3 700 000

530 000

82 000

180 000

4 500

1 000

Греція

7 221 900

414 000

60 000

55 000

120 000

375 000

Нідерланди

8 729 000

280 000

38 000

14 500

57 000

182 000

Чехословаччина

15 300 000

 

35 000

55 000

75 000

335 000

Болгарія

6 458 000

339 760

22 000

58 000

 

2 519

Іспанія

25 637 000

47 000

15 070

35 000

452

 

Бельгія

8 386 600

625 000

12 500

28 000

200 000

74 000

Норвегія

2 944 900

75 000

7 800

5 000

18 000

2 200

Люксембург

295 000

 

2 200

7 000

12 000

1 800

Данія

3 795 000

25 000

1 540

2 000

2 000

2 900

Мальта

268 700

 

600

 

 

1 500 

Інші країни світу

Китай

517 568 000

17 250 521

2 800 000

7 000 000

750 000

7 200 000

Японія

71 380 000

9 700 000

1 940 000

3 600 000

4 500 000

690 000

США

131 028 000

16 112 566

405 399

652 000

140 000

3 000

Канада

11 267 000

1 086 343

39 300

53 200

9 000

 

Індія

311 820 000

2 393 891

36 300

26 000

79 500

3 000 000

ВСЬОГО

1891650493

майже

128 млн.

понад 24,4 млн.

понад 37,4 млн.

понад 28,7 млн.

понад 46,7 млн.

               

 

Що стосується співвідношення втрат Збройних сил СРСР і нацистської Німеччини, то, за словами О.Кириліна, воно становить 1,3:1. "Втрати Німеччини склали близько 6 мільйонів людей, їхніх союзників – 806 тисяч", – сказав він. Хоч, як бачимо, заявлені російським генералом дані надто відрізняються від інших наведених джерел.

Мій батько-фронтовик, нагороджений двома бойовими орденами і кількома медалями, ніколи не розповідав нам, дітям, про війну. І, між іншим, не лише в нашій, а й у сім’ях моїх друзів-ровесників, чиї батьки воювали на фронтах Великої Вітчизняної, чомусь не прийнято було говорити про це навіть 9 травня.

Пам’ятаю, йшов другий рік відтоді, як СРСР ввів свої війська в Афганістан «на прохання афганського керівництва для допомоги в боротьбі з повсталими бандитами», як повідомляла радянська пропаганда. (Чи не нагадує це ситуацію нині, коли дехто в Росії виявляє охоту помогти народу України в боротьбі проти «бендерівців»?).

Як би там що, але тоді, на початку 1980-х, чимало офіцерів за власним бажанням зголошувалися їхати в Афганістан – «для виконання інтернаціонального обов'язку».

Подумував про це і я - в той час майор, викладач кафедри тактики Полтавського зенітного ракетного училища. Про що й сповістив батькові, завітавши до нього під час відпустки.

Все, що я почув тоді від свого батька, за кілька місяців до його передчасної – не дожив і до 56 років - смерті, не просто ламало мої стереотипи про Велику Вітчизняну, а й доста пояснювало, чому він не міг і не бажав розповідати про війну.

Ось лише один із епізодів тієї розповіді, яку я запам’ятав на все життя.

Відразу після звільнення нашого села від фашистських загарбників у вересні 1943 року, в Червону армію призвали юнаків 1925 року народження. В тому числі й мого майбутнього батька, якому на той момент не було й 18-ти.

А вже за кілька тижнів вони отримали бойове хрещення, коли їх, ще не одягнутих в уніформу, без зброї (!), лише з набоями, кинули в атаку на добре укріпленого противника. Завдання: біжи в третьому стрілецькому ланцюгу вслід за визначеним переднім, у разі його смерті чи поранення, бери в нього гвинтівку і наступай далі.

Батькові тоді «поталанило» – був поранений у першій же атаці, тоді як багато його ровесників так і полягло «смертью храбрых» у своєму першому-останньому «бою» за маленьке поліське село. Котре німці залишили наступної ночі по своїй волі.

Слухаючи сумну батьківську оповідь про початок його півторарічних фронтових буднів, пригадалося, як у Чернігові, біля центральної площі, у сквері імені М.Попудренка, я мимоволі помічав, що серед прізвищ похованих у братській могилі, найбільше – саме 1925 року народження. Не міг тоді навіть подумати, щоб у Червоній армії так «воювали» ще наприкінці 1943-го. Щоби так дешево «Родина» цінувала життя своїх синів.

І це ж не одинокий – прикрий - епізод часів Великої Вітчизняної. Познайомтеся хоч би зі спогадами німецьких ветеранів про бої під час форсування Дніпра військами Червоної армії на Букринському плацдармі. Радянське командування воювало числом, перемагало великою кров'ю, завалюючи ворога трупами недоучених "одноразових" солдат. Такими є висновки представників Вермахту, котрих навряд чи можна вважати дилетантами - непрофесіоналами військової справи.

А хтось досі торочить про «выдающееся советское военное искусство периода Великой Отечественной под руководством коммунистической партии». Коли впору говорити про явні злочини подібних командирів і воєначальників, які гнали солдатів на вірну, абсурдну смерть - без шансів навіть віддати своє життя заради перемоги.

А в пісні: «И, значит, нам нужна одна победа, одна на всех - мы за ценой не постоим»…

«Почему мы сейчас чуть ли не гордимся тем, что потеряли 20 миллионов? Причем военных то погибло меньше… Остальные – и старики, и дети. Поколение, которое насмотрелось современных фильмов о войне, вновь пытается при помощи некоторых стариков сделать Сталина спасителем страны...

С могильных плит и медальонов,

Мемориалов дорогих

Глядим мы, двадцать миллионов,

На вас, оставшихся в живых.

Наш взор печален, лица мглисты.

Такими стали мы в беде.

Ну что ж, фашисты есть фашисты.

А мы-то сами были где?

В стране режимный был порядок,

Как затянувшийся припадок…

Погибло двадцать миллионов!

Детей и взрослых – не рабов.

Так что здесь – слабость батальонов

Или просчеты генштабов?

И почему погибло двадцать,

А не пятнадцать или пять?

Пора нам в этом разобраться,

Чтоб все до мелочей понять.

- Но победителей не судят! –

Тут возразит читатель мой.

Побед, поверь мне, не убудет,

Да только не такой ценой…»

Так написав у своєму листі інженер-будівельник І.Цвєтніцький з російського міста Кемерово (Самсонов А.М. Знать и помнить: Диалог историка с читателем. - М., 1988). Відтоді минуло понад чверть століття, але й сьогодні ці слова звучать не менш актуально.

…Під час спілкування з росіянами у прямому ефірі 16 грудня 2010 року, коментуючи слова глядача, який запитав про «спільну перемогу, яка була б неможлива, якби не було єдиної країни – Радянського Союзу», Володимир Путін заперечив:

«Тепер з приводу наших відносин з Україною. Я дозволю собі з вами не погодитись, коли ви зараз сказали, що якби ми були розділені, ми не перемогли б у війні. Ми все одно перемогли б, тому що ми – країна переможців», – пояснив тодішній очільник російського уряду. Під оплески.

Далі Путін навів статистику, згідно з якою, як він сказав, найбільших втрат у Другій світовій війні зазнала саме Росія – понад 70%. «Це означає, що війну виграно – не хочу нікого образити – за рахунок індустріальних ресурсів Російської Федерації, – підкреслив Путін і додав. – Це історичний факт, це все в документах».

Між тим, документи свідчать про зворотне. За оцінками Інституту історії України НАНУ, в лавах Червоної армії загинуло 3,5-4 млн. українців, у радянських партизанських формуваннях - від 40 до 60 тис., прямі людські втрати України становлять 8-10 млн. осіб.

На території України фашисти спалили 250 сіл разом з їх мешканцями, у 230 концтаборах і гетто, в інших місцях масового знищення від рук нацистів на Україні загинуло 5,5 млн. людей. Із 2,8 млн. молоді, вивезеної гітлерівцями з СРСР в Німеччину для роботи на підприємствах і в сільському господарстві, близько 2,4 млн. - з України.

Втрати українського народу у Великій Вітчизняній війні становили 40-44% від загальних втрат СРСР. За найменшими оцінками загинув кожен п'ятий українець. Так, серед військовослужбовців призову літа 1941-го уціліли лише 3% їх загальної кількості.

Тож виходить, якщо слідувати логіці пана Путіна, всі ці жертви українського народу не мали жодного значення для Перемоги? Хто може з цим погодитися?

Наразі, абсолютно очевидно, що Україна зробила винятково важливий внесок не просто в перемогу СРСР у Великій Вітчизняній, а в загальний успіх держав антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні. І беззаперечним підтвердженням, визнанням цього є те, що з 7 мільйонів орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам Радянської армії, - 2,5 мільйони одержали саме жителі України.

Що ж до незрівнянно великих втрат Радянського Союзу в Великій Вітчизняній війні, то, певно, тут не може бути сумніву: «этот день мы приближали, как могли».

І навряд чи варто щось додати, бо й справді - «история не терпит сослагательных наклонений». Важливо лише не забувати її уроки. Ніколи і нікому – навіть переможцям.

Переглядів: 2050   Коментарів: 0   

Додати коментар:

Введіть суму чисел

Loading
Не дамо знищити нашу партію!
Вірус проектів чи злий умисел?
А ми вам вірили…
Політвиконком СПУ дав оцінку діям ''ліквідаторів''
Наш курс – збереження і відродження СПУ
Три чверті українців звинувачують владу у погіршенні ситуації
Майже 70% учасників референдуму підтримають вступ України в ЄС
Прес-конференція "Соціалістична партія України: нове керівництво, програма та плани щодо місцевих виборів"

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

При використанні матеріалів сайту посилання на
прес-службу СПУ та www.spu.pl.ua обов'язкове