Загружаю…
Зберегти українську землю для наших нащадків!
З приводу позачергових парламентських виборів 2019 року
Порівняння варіантів управління багатоквартирним будинком
Як захистити свої інтереси при здачі земельного паю в оренду
«Одна на всех, мы за ценой не постоим»…
Приклад високого професіоналізму й справжнього патріотизму
Полтавський землезнавчий старт В. Вернадського
Посівний календар на 2018 рік
Календар фаз Місяця на 2018 рік
Ранкові звички, що призводять до набору ваги

Статей: 5277
Коментарів: 1581
Людей на сайті:7

Реформи лише тоді мають сенс і підтримку, якщо вони поліпшують життя народу

Автор: Павло КВІТА

Дата: 2015-02-04

У складі нинішнього скликання Полтавської обласної ради активно діє фракція Соціалістичної партії України на чолі з першим секретарем обласного комітету СПУ Степаном Бульбою. Послідовна та принципова і водночас конструктивна позиція депутатів-соціалістів з найгостріших питань сьогодення, які виносяться на розгляд сесій, відзначається як виборцями, так і представниками ЗМІ. На пропозицію головного редактора газети «Село полтавське» Лариси Коби члени фракції СПУ взяли участь у засіданні круглого столу, аби висловити свої думки щодо перспектив 2015 року, актуальних проблем Полтавщини, ситуації в країні та шляхів її нормалізації.

Розмова почалася із запитання про перспективи нинішнього року: будемо виживати чи розвиватися і наскільки програма соціально-економічного розвитку Полтавщини, прийнята на сесії обласної ради, відповідає на це питання.

«Закривати бюджетні дірки за рахунок знедолених не дозволено нікому»

– Я вдячний редколегії газети «Село полтавське» за надану можливість поспілкуватися з її читачами, – сказав Степан Бульба. – Думаю, нашу розмову можна вважати своєрідним звітом фракції перед своїми виборцями за виконання програми, з якою ми йшли на вибори. Стосовно ж запитання, яке прозвучало першим. Відповідь на нього міститься вже в самому документі – програмі соціально-економічного розвитку Полтавщини на 2015 рік. Читаємо: «Метою програми є стабілізація соціально-економічної ситуації, використання економічного потенціалу та створення умов для підвищення якості життя населення. Шляхами досягнення цієї мети є модернізація та технологічне оновлення галузей виробництва, розвиток аграрного сектора економіки, створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, зростання доходів населення, збільшення рівня зайнятості та соціального захисту громадян». Написано гарно, але що за тими словами реального? Скажімо, як обласна влада може впливати на модернізацію та покращення технологічного стану підприємств, які майже на 100% у межах області знаходяться в приватній власності? Або про яке зростання доходів населення можна говорити в умовах запланованого в рази підняття комунальних тарифів, замороження прожиткового мінімуму, зарплат і пенсій, в умовах, коли інфляція сягає вже двозначних чисел? Тобто це популізм чистої води.

Що ж до начебто запланованого розвитку аграрного сектора економіки, то краще це прокоментує член нашої фракції, знаний аграрій Василь Стасовський.

– Стосовно перспектив нашої держави. Так, припинення військових дій на Сході врятує країну, – говорить Василь Іванович. – Однак тут же на чашу терезів я поставив би й питання про значення аграрного сектору для України. Показники нашої економіки невтішні. Але є галузь, яка має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі й ріст, – аграрна галузь. Натомість за розмовами про українські чорноземи та працьовитих людей почали забувати про державну допомогу селу. А в новому Бюджетному кодексі про програми підтримки аграрного сектору, як це робиться в усьому цивілізованому світі, мова не йде взагалі.

Оте нічне прийняття Бюджетного кодексу на слух і на ходу призвело до того, що перемогла цинічна фіскальна група, яка в Кабінеті Міністрів та Верховній Раді взяла гору, – обурюється Василь Іванович. – У зверненні нашої фракції на сесії ми наголошували, що закривати бюджетні дірки за рахунок знедолених не дозволено нікому. Народ виходив на майдани, щоб мати якусь перспективу в житті, щоб правив закон, соціальна справедливість. Але якщо нерівність набуває десятикратних розмірів, тоді будуть нові «майдани», до того ж не одні. Тільки чи залишиться вже тоді Україна?

Ситуація абсурдна, – продовжує Василь Стасовський. – Ми порахували, що зараз податкове навантаження на один гектар ріллі складає майже 2 тис. грн. При тому, що ціни на міндобрива, засоби захисту рослин зросли на 100%, на дизпаливо – на 60-70%. Крім того, поки що не знімається 10-відсоткове мито на ввезення якісного насіння з-за кордону, а вже беруть 5% на засоби захисту рослин. Так от, у нашому агрохолдингу (ТОВ «Баришівська зернова компанія», – авт.) собівартість вирощеної тонни пшениці, за умови урожайності 6 т із 1 га, становитиме 2 тис. грн. Отже, немає ніяких зазорів, щоб отримати хоч якісь обігові кошти. По суті, ми будемо працювати збитково. Держава не створює умови, які б стимулювали розвиток підприємництва, робили систему прозорою, щоб вигідніше було працювати по-білому, а не по-чорному.

«Не можна перетворювати нашу країну на «кукурудзяну республіку»

Традиційно пріоритетним напрямком розвитку економіки Полтавської області вважається аграрний сектор. Свою думку з цього приводу висловив член фракції СПУ Віктор Лотоус, голова правління ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» – одного з найбільших підприємств не лише Полтавщини, а й усієї України. Під керівництвом Віктора Лотоуса "Полтавський ГЗК" здійснив масштабну модернізацію гірничотранспортного комплексу комбінату, оснащення найсучаснішою автомобільною і кар'єрною технікою, продовжується реалізація проектів з будівництва ділянок доведення флотації залізорудного концентрату на подрібнювально-збагачувальній фабриці… Нині "Полтавський ГЗК" є найсучаснішим підприємством гірничо-металургійного комплексу України. "Полтавський ГЗК" – це не лише новітні технології, а й високі стандарти екологічної безпеки та соціального захисту його трудівників, забезпечення поступального розвитку соціальної інфраструктури міста Комсомольськ, вирішення численних проблем міського комунального господарства тощо. Очевидно, що Віктор Лотоус із власного досвіду знає про важливість промисловості для перспектив розвитку Полтавщини.

–– Коли кажуть, що аграрний сектор виведе Україну в лідери, я в це не вірю: згадаймо термін «бананова республіка», – зауважив Віктор Вікторович. – Керівництво держави повинно нарешті почати говорити людям правду. Не можна перетворювати нашу країну на «кукурудзяну республіку». Візьмемо Німеччину, яка має дуже добре розвинений аграрний сектор економіки. Однак там сільське господарство складає лише 1% ВВП країни, решта – це промислове виробництво. Звичайно, аграрний сектор треба розвивати, але без промисловості нашому сільському господарству буде дуже важко. Тому що воно в нас імпортно орієнтоване. Якби промисловість України випускала якісні комбайни, засоби захисту рослин, то у нас не стрибав би так курс гривні, і зайнятість населення була б на високому рівні, сільгоспвиробники купували б українські комбайни за прийнятною ціною. Тому робити ставку на те, що з кризи нас виведе лише сільське господарство, неправильно. Мова сьогодні повинна йти про симбіоз. Треба розвивати гармонійно всі сектори економіки. І ще один надзвичайно важливий момент – необхідно реально боротися з корупцією.

До розмови долучається Степан Бульба:

– Повністю підтримую Віктора Вікторовича. Бо коли Кабмін проголошує тотальну приватизацію, готуючи до продажу понад 1200 державних підприємств, а Президент на прес-конференції заявляє, що не планує (хоч і обіцяв перед виборами!) продаж свого бізнесу, мовляв, хто ж під час війни продає підприємства, то мимоволі виникає недовіра до влади. Виходить, загальнонародне під час війни розпродавати можна, а своє – у жодному разі, бо дешево? Складається думка, що чергова приватизація планується, щоб за безцінь розподілити між своїми останні державні активи. І все це - за ширмою розмов про необхідність реформ. Враження, що нинішнє керівництво держави не розуміє очевидного: реформи тільки тоді мають сенс, якщо вони поліпшують життя народу. Не може мати підтримку влада, якщо вона нечесна перед своїми громадянами.

- Ще одна тема, яку хотілося б обговорити, – продовжив Степан Бульба. – Сьогодні Полтавщина – одна з чотирьох областей (ще Харківська, Дніпропетровська та Сумська), які не є дотаційними з державного бюджету. Але за рахунок чого? За рахунок надр (запасів нафти, газу, залізної руди). Очолюване Віктором Лотоусом підприємство є одним із найбільших платників податків. І якщо таким підприємствам не створити умови, за яких вони зможуть працювати з прибутком і розвиватися, то звідки ж візьмуться в держави гроші для того, щоб вирішувати ті ж самі соціальні проблеми? Втім як змінюється ситуація у видобувній галузі: у бік покращення чи навпаки? Про це може розповісти член нашої фракції Віктор Дядечко.

Умови змінилися кардинально і, на жаль, не на краще, – говорить Віктор Васильович. – Судіть самі. Всі сервісні компанії, які працюють у Полтавській області й заплатили в 2014 році по 15-20 млн. грн. податку на прибуток, у цьому році мають перший квартал збитковий. Бюджетний кодекс змінили. Забрали з місцевого бюджету частину доходів із фізичних осіб, а віддали частину податку на прибуток підприємств. Так-от прибуток підприємств галузі нафто-газовидобування таким, як був, уже не буде. Чому? До цього призвело різке збільшення ренти. У Києві сидять і думають: у нас видобуток газу 20 млрд. кубометрів, а давайте збільшимо плату за використання надр і матимемо більше грошей у держбюджеті. Малюють цифру на папері – наче все красиво. Фактично ж видобувні компанії, які платитимуть нову ренту, планували заплатити ці кошти сервісантам, які мали для них пробурити свердловини чи зробити геологічну розвідку. Крім того, ці підприємства були великими платниками податків і сплачували їх наперед. Після першого збиткового кварталу вони переходять на іншу систему оподаткування і в другому кварталі взагалі не заплатять податок на прибуток. Знову він у них з’являється лише в третьому кварталі. Даний момент можна було б урегулювати, відмовившись від авансування податку на прибуток. Однак нічого цього не зроблено. Хочу наголосити, що ситуація, яка склалася у видобувній галузі, створює ще одну, не менш важливу проблему – за таких умов цього року тисячі працівників видобувної промисловості можуть залишитися без роботи.

Про соціальну відповідальність бізнесу й обов’язки держави

В умовах, коли держава залишається осторонь багатьох проблем, які потребують вирішення, громадам все частіше доводиться звертатися за підтримкою до підприємств, які працюють на їхній території, розраховуючи, так би мовити, на соціальну відповідальність бізнесу.

– Звичайно, добре, якщо керівник підприємства переймається питаннями підтримки та розвитку інфраструктури населених пунктів, на території яких знаходяться його виробничі об’єкти. Однак не можна сподіватися на те, що кожен підприємець буде діяти відповідно, – говорить Степан Бульба. – Краще, якби кошти на школу йшли з грошей, закладених у бюджет на освіту, на медицину – з коштів на охорону здоров’я... Сьогодні ж за ширмою розмов про децентралізацію влади держава просто перекладає свої обов’язки на громади. При цьому повноваження органів місцевого самоврядування не розширюються, більше того – забираються.

– Як говорили наші можновладці, коли створювали казначейство: «Не дамо розбазарювати на місцях бюджетні кошти», – долучився до обговорення Василь Стасовський. – Останні два роки сільські ради в переважній більшості не могли взяти свої кошти, щоб використати їх на соціальні потреби – не було механізму. Як результат, із року в рік соціальні питання не вирішувалися, тому голови сіл почали звертатися до фермерів та керівників сільгосппідприємств. Два роки тому ми (ТОВ «Баришівська зернова компанія», – авт.) створили Благодійний фонд розвитку села. Сьогодні сільські ради, знаючи суму, на яку можуть розраховувати, а саме  - 50 грн. за гектар орендованої землі, розробляють проекти, відправляють у наш Благодійний фонд із впевненістю, що ці кошти підуть не в руки якогось чиновника, а на розвиток сіл.

Не тільки як депутат обласної ради, а ще і як голова правління Полтавського ГЗК Віктор Лотоус розповів про соціальне обличчя цього потужного підприємства.

– Я не розумію, як можна створити і розвивати успішне підприємство, коли поруч люди не матимуть світла, газу, гідних умов життя. Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат, як і Біланівський ГЗК, ведуть свої розробки на територіях низки населених пунктів. Сотні жителів прилеглих сіл є працівниками наших підприємств. Із сільськими радами ми уклали соціальні угоди. Крім того, допомагаємо, якщо потрібно, з транспортом, коштами на лікування. На мою думку, це нормальний соціально-відповідальний підхід бізнесу до людей.

Участь у круглому столі взяла також член фракції СПУ, очільник обласної організації дітей війни Тамара Дорохіна, яка розповіла, з якими проблемами сьогодні зіткнулися люди цієї категорії та про їхню «тиху війну» з Пенсійним фондом і державою.

Держава заборгувала дітям війни, а їх майже 200 тис. у нашій області, за судовими рішеннями близько 1,5 млрд. грн., – зазначила Тамара Кирилівна. – Згідно із законом дітям війни повинні нараховувати до пенсії соціальну допомогу в розмірі 30% від прожиткового мінімуму. Але ця вимога закону про соціальний захист дітей війни по суті не виконується. Більше того, не виконуються навіть прийняті судові рішення в інтересах дітей війни. Натомість ми допомагали і будемо допомагати цій категорії громадян. Та чи вирішиться питання з виплатами, які заборгувала держава і які призначено в судовому порядку, - залежить від влади.

«Ми – за мир, але не ціною втрати української державності»

Обговорення ситуації на Сході країни та шляхів її вирішення також відбувалося активно, під кутом реформ, які мають забезпечити подолання кризи, необхідні соціально-економічні перетворення.

– Намагання влади пояснити погіршення соціального захисту населення ситуацією на Сході країни, – говорить Степан Бульба, – з одного боку, наче і мають сенс. А з іншого – не менш страшною загрозою є корупція, відсутність реальних реформ. Саме це і стало причиною прохолодного ставлення до нас світових лідерів. Вони не вірять українській владі, невпевнені, чи можна їй надавати фінансову допомогу, чи будуть ці кошти використані ефективно. Або щодо призначень на керівні посади. Як можна було керівника Управління державної охорони призначати на посаду міністра оборони? Неготовність цієї особи до виконання функцій міністра оборони було видно вже під час його виступу у Верховній Раді, коли він легковажно заявив, що за тиждень-два завершить війну, з парадом перемоги в Севастополі. Зараз ситуація подібна – не може міліцейський генерал бути міністром оборони. Схоже, Волноваха, Ілловайськ, Донецьк нічому не навчили наше вище керівництво.

На думку Степана Бульби, сьогодні існує кілька варіантів відновлення миру на Сході України. Перший – військове розв’язання конфлікту, апологетами якого виступають політики-«яструбки». Як результат – доруйнувати економіку та інфраструктуру регіону, а потім її відновлювати. При тому, що в державі вже всі резерви «на нулю».

- Інший варіант – це мирне врегулювання, – продовжує Степан Бульба. – Хочемо ми того чи ні, але воювати з Росією ми сьогодні не здатні. Правда й те, що на Донбасі люди по-різному оцінюють все, що там відбувається. За великим рахунком ми його втрачали давно, коли не показали мешканцям Донбасу поліпшення життя, змін на краще. Не в останню чергу до нинішньої ситуації призвели і провокації з боку націоналістів… Може, варто домовитися про виведення російських військ, припинення військових дій і проведення під контролем міжнародного співтовариства справжнього референдуму, а не під дулами автоматів. На ньому поставити запитання, які свого часу пропонувались. І на цій основі рухатися далі.

Член фракції СПУ, афганець, голова обласної організації ветеранів Афганістану полковник Юрій Цомартов з власного досвіду знає, що таке війна.

- Нашу військову систему руйнували протягом 23 років, – зауважив Юрій Муратович. – У нас із 1992 року перестали проводити військові навчання. За цей час тодішні курсанти стали вже полковниками, при тому, що ніколи не розробляли і не проводили тактичні навчання з бойовою стрільбою навіть на рівні роти. І тепер ми, по суті, воюємо з Росією. Навесні та влітку можна було докласти зусиль, мобілізувати все, що можна, і перекрити кордон із Росією. Так, загинули б люди, але набагато менше, ніж гине зараз. Зрозумійте, ворог завжди діє так, як ми йому дозволяємо. А коли ми спочатку неадекватно відповіли на його дії, то сьогодні маємо ситуацію, коли Росія вже зуміла налагодити систему постачання зброї та військових. Дійшло навіть до того, що курсанти російських артилерійських училищ приїздять на Донбас стажуватися.

За словами Юрія Цомартова, під час спілкування з українськими бійцями, серед яких чимало представників Полтавщини, він переконався, що це справжні патріоти, які хочуть захищати Україну. Проте вони страшенно не задоволені командуванням. Причому чим воно вище, тим більше до нього викликає запитань.

– Започаткована колись практика «розкидання» офіцерськими званнями є абсолютно порочною, – говорить Юрій Цомартов. – Сьогодні ми зіткнулися з тим, що звання на погонах сучасних військових не відповідають необхідним знанням. Нам треба відновити систему підготовки офіцерських кадрів, відновити престиж професії військового. Тоді не буде проблем із мобілізацією, як зараз. Кажуть, що будуть цих хлопців навчати 45 днів. Але чи можна за цей термін навчити новобранців воювати? Ні! А зараз із ними там уже воюватимуть професіонали. Можливо, потрібно зацікавити тих, хто вже має бойовий досвід, щоб замінити їх заново мобілізованими не повністю, а, скажімо, на 20%. Тоді новачків буде кому вчити.

Щодо подальшого розвитку подій Юрій Цомартов назвав кілька сценаріїв: «Треба мобілізуватися і відкинути супостата до кордону будь-якими втратами, поставити всіх військових уздовж кордону. Якщо ж залишиться все так, як є, тоді це війна на довгі роки, і ми втратимо людей набагато більше, ніж при широкомасштабному наступі. А взагалі, державі й Президенту насамперед треба сказати, що вони думають із цього приводу і до чого нам готуватися. Потрібно речі називати своїми іменами, якщо це війна з Росією, давайте про це голосно заявимо».

Підсумовуючи обговорення цього питання, голова фракції СПУ Степан Бульба наголосив: «Ми – за мир, але не ціною втрати української державності».

Натомість Василь Стасовський додав: «Можна любити Україну в собі, а можна любити себе в Україні. Якщо ті, хто любить Україну в собі, переможуть тих, хто любить себе в Україні, тоді ми переможемо і корупцію, і у війні, і стабілізуємо ситуацію в державі».

За матеріалами круглого столу підготував Павло КВІТА

Фото Олександра КОБИ

Переглядів: 1325   Коментарів: 10   

Схожі новини:

Особливості провінційних виборів, або Як намагались вкрасти чужу перемогу

Фракція СПУ в обласній раді розпочинає роботу

Перша сесія обласної ради завершила роботу

Степан Бульба: «Якщо влада не виконує закони - її треба змінювати»

З днем працівників житлово-комунального господарства!

Яка владі шкода від корови, що дихає, або На біса нам такі реформи!

Василь Стасовський: ''Основна причина соціальних негараздів у тому, що керівна верхівка перестала зважати на думку простих людей''

Політика – брудна справа, якщо нею займаються безчесні особи

Вікторові Лотоусу – 50. Вітаємо!

Полтавці ознайомилися із досвідом співпраці черкащан з ЄБРР

Степан Бульба: робота військкоматів з виконання планів мобілізації потребує поліпшення

Врожаї зерна рекордні, а соціального хліба не вистачає?

Чи буде міністр соцполітики звертатися за субсидією

Степан Бульба: ''Погано, що для вирішення ключових проблем, які хвилюють людей, у влади не вистачає часу''

Сесія Полтавської облради підтримала звернення фракції СПУ щодо комунальних тарифів

Степан Бульба звернувся з депутатським запитом з приводу критичної ситуації на КП ''Полтававодоканал''

Фракція СПУ не голосувала за ''Перспективний план формування територій громад Полтавської області''

Депутати Полтавської обласної ради відвідали українських військових в зоні АТО

Угода, яка не відповідає інтересам територіальних громад Полтавщини, має бути негайно скасована!

Степан Бульба: ''Територія Сенчі та прилеглих сіл має бути оголошена зоною надзвичайної екологічної ситуації''

Ми збережемо нашу СПУ!

Коментар залишив: Самый умный в Полтаве
Дата: 2015-02-09

Каедагару. Пойти на выборы и проголосовать можно. Но! У нас в стране главное не за кого голосуют, а кто считает. Я уверен, что окончаьельный подсчет голосов проходит в ЦВК, и левые бюлетни и новые списки, и... вообщем сплошное шапито которое мы наивные называем демократией.

Коментар залишив: Кандагар
Дата: 2015-02-08

Самому умному... В целом не отрицая Вами сказанного, замечу, что это вовсе не значит, что не надо ходить на выборы и голосовать. А то ведь получается, как в анекдоте про еврее, который просил у Бога помочь ему выиграть машину: "Я готов тебе помочь, но ты же хотя бы билет купи!"

Коментар залишив: Самый умный в Полтаве
Дата: 2015-02-07

Кандагару. Для создания партии и ее раскрутки нужны большие деньги, а они у алигархов т.е. у какого-то шоколадного короля. Пролучается порочный круг, тупиковая ситуация. Закон эконимики - "Деньги - товар- деньги" в украинской политике означает: я дам деньги на партию чтобы пролезть во власть и "заработать" еще больше денег. А народ? А страна? Они всего лишь способ наживы. Как создать партию без денег, кто будет бесплатно работать?

Коментар залишив: Кандагар
Дата: 2015-02-06

Самому умному... А может она уже есть - необходимая политсила? А, если нет, давайте создавать. Насчет же "шоколадного царства", согласен - от него уже тошнит.

Коментар залишив: Самый умный в Полтаве
Дата: 2015-02-06

Кандагару. Один в поле не воин. Сломать порочную систему выборов и антинародной власти в одиночку невозможно. Искать соратников... запишут в сепаратисты. Нужна новая политсила с конкретными задачами а не обещанием шоколадного царства. Жду, появиться ли...

Коментар залишив: Кандагар
Дата: 2015-02-05

Самому умному... Позиция в корне неправильная - не ходить на выбары и надеяться на лучшее. Это как если бы солдаты, вместо того, чтобы сражаться, - прятались по щелям, и при этом рассчитывали на победу.

Коментар залишив: Кандагар
Дата: 2015-02-05

Самому умному... Позиция в корне неправильная - не ходить на выбары и надеяться на лучшее. Это как если бы солдаты, вместо того, чтобы сражаться, - прятались по щелям, и рассчитывали на победу.

Коментар залишив: Самый уиный в Полтаве
Дата: 2015-02-05

Кандагару. Нет. Не продавал. На выборы вообще не хожу. В Украине любые выборы "Филькина грамота".

Коментар залишив: Кандагар
Дата: 2015-02-05

Кто то из великих сказал, что народ имеет ту власть, какой заслуживает. Интересно, "самый умный..." не продавал ли свой голос за кильку-сахар?

Коментар залишив: Самый умный в Плтаве
Дата: 2015-02-04

Хорошо мужыки вы говорите, правильно, но наша власть как в поговорке "А Ванька слушает, да ест" а нам скоро и жевать нечего будет с такими ценами. Что делать нам с этой властью?

Додати коментар:

Введіть суму чисел

Loading
Не дамо знищити нашу партію!
Вірус проектів чи злий умисел?
А ми вам вірили…
Політвиконком СПУ дав оцінку діям ''ліквідаторів''
Наш курс – збереження і відродження СПУ
Чи підтримуєте ви створення єдиної Помісної Автокефальної православної церкви в Україні?
Чи вірите ви в те, що винних у розстрілах на Евромайдані покарають?
Прес-конференція "Соціалістична партія України: нове керівництво, програма та плани щодо місцевих виборів"

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

При використанні матеріалів сайту посилання на
прес-службу СПУ та www.spu.pl.ua обов'язкове