Загружаю…
Вимагаємо припинити рейдерське захоплення Соціалістичної партії України!
Зберегти українську землю для наших нащадків!
Порівняння варіантів управління багатоквартирним будинком
Як захистити свої інтереси при здачі земельного паю в оренду
«Одна на всех, мы за ценой не постоим»…
Приклад високого професіоналізму й справжнього патріотизму
Полтавський землезнавчий старт В. Вернадського
Посівний календар на 2018 рік
Календар фаз Місяця на 2018 рік
Цього не можна робити на морозі

Статей: 5167
Коментарів: 1494
Людей на сайті:4

Українська національно-демократична революція: минуле і майбутнє

Автор: Степан БУЛЬБА, Олександр ЄРМАК

Дата: 2018-01-22

Ця стаття була опублікована у збірнику матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 12 червня 1997 року «Видатна історична віха: до 80-річчя Української національно-демократичної революції 1917-1920 років». ЇЇ автори - перший секретар Полтавського обласного комітету СПУ Степан Бульба та Олександр Єрмак, кандидат історичних наук, професор Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка. Сто років відділяє нас від революційних подій 1917-1920 років, уже понад чверть століття Україна живе в умовах новітньої незалежності, але проблеми, про які йдеться у даній статті, на жаль, залишаються актуальними.

Українська національно-демократична революція 1917-1920 років – грандіозна історична подія, котра склала цілу історичну епоху в житті нашого народу, наслідки якої багато в чому визначають політичні та соціально-економічні реалії сьогодення. Деякі сучасні вітчизняні та зарубіжні «творці» історичної науки намагаються або взагалі стерти з народної пам’яті бурхливі події революції, або ж сфальсифікувати їх.

Українська національно-демократична революція 1917-1920 років була викликана закономірностями поступу історії, вона найтіснішим чином пов’язана зі світовим катаклізмом, що зруйнував Російську та Австро-Угорську імперії, до складу яких тоді входили українські землі. Революція, яка почалася в лютому 1917 року і в Росії набула характеру буржуазно-демократичної, в Україні швидко переросла у національно-демократичну. Ця революція була спрямована на національне і соціальне визволення українського народу, створення власної державності.

Українську національно-демократичну революцію на початковому етапі її розвитку очолили соціалістичні партії (Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ), Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР) та ін.), які прагнули продовжити справу кращих мислителів ХІХ-ХХ століть: М.Драгоманова, С.Подолинського, І.Франка, Л.Українки, М.Коцюбинського. Слід зауважити, що лідерам українських партій та керманичам Української революції не вдалося обрати правильний стратегічний курс революційної боротьби, насамперед об’єднати в єдиному потоці національний і соціальний визвольні рухи.

Ідея державної незалежності у 1917-1920 роках (як, до речі, і в 1991 році, коли народ України підтримав Акт проголошення незалежності) приваблювала широкі верстви суспільства як спосіб вирішення назрілих соціальних проблем, як шлях до кращого життя. Цим пояснюється підтримка Центральної Ради і Директорії в період, коли її керівники не тільки декларували, але й демонстрували спроби прогресивних перетворень. Цим пояснюється згасання довіри аж до повного несприйняття і протидії, коли прийшло розуміння, що за національною фразеологією приховуються наміри залишити недоторканою стару соціально-економічну систему.

Аналізуючи подібні метаморфози суспільної думки протягом історичного періоду від доби Б.Хмельницького та І.Мазепи, один із фундаторів національно-визвольного руху в Україні голова Генерального Секретаріату Української Центральної Ради В.Винниченко дійшов до висновку: «Народ отим байдужжям відповів, чи «чужий», чи «свій» пан, чи «чужий», чи «свій» канчук, батіг, ярмо, один чорт. За що мали віддавати своє здоров’я і життя? За зміну назви і батога?».

Лідери Української революції, відсунувши на потім вирішення невідкладних соціальних прагнень широких верств трудящих і абсолютизувавши значення боротьби за національну державність, тим самим відштовхнули від себе робітників, бідняків і більшість середнього селянства.

Як відомо, проголошення влітку 1917 року Української Народної Республіки як суверенного державного утворення було в цілому співчутливо зустрінуте більшістю громадян, котрі належали до національних меншин. Вони розраховували, що у вільній, демократичній Україні, яка сама протягом століть зазнавала колоніального визиску, здобудуть всіх прав, знайдуть рідну Вітчизну. Та внаслідок нехтування потреб національних меншин, гіпертрофування українофільських позицій Центральної Ради вона втратила своїх потенційних союзників з табору неукраїнського поліетнічного населення республіки.

Зараз не лише в публіцистично-пропагандистських творах політично заангажованих істориків, а навіть у підручниковій літературі школи мало не єдиною причиною загибелі УНР названо агресію «більшовиків-москалів». При цьому замовчується, що Центральна Рада, не забезпечивши собі належної підтримки з боку народу, не створивши власних збройних сил, вела далеко недружню політику щодо радянської Росії, заграваючи з ворожими їй силами на Дону і Кубані (які, до речі, в більшості стояли на позиціях «великої і неділимої Росії», що в повній мірі продемонстрував денікінський режим на Україні в 1919 році). Зовнішньополітичні орієнтації і Центральної Ради, і гетьманату П.Скоропадського, і Директорії в кінцевому рахунку виявилися безплідними, бо всі їх союзники дбали про власні інтереси і у вирішальні моменти кидали українські уряди напризволяще.

У наш час, коли Україна стала на шлях розбудови суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової державності, об’єктивний, виважений підхід до історичного досвіду вкрай необхідний. Безперечно, що тільки в тому випадку, коли трудівники міста і села відчують себе господарями у власній державі, коли кожен робітник, селянин, учитель, лікар, вчений, військовослужбовець матимуть гідну винагороду за свою суспільно корисну працю, в країні запанують міжнаціональна гармонія, рівність усіх перед законом, всі громадяни отримають повний доступ до освіти, здобутків національної і світової культури, можна буде заявити про торжество високих ідеалів Української національно-демократичної революції.

Степан БУЛЬБА,
Олександр ЄРМАК

Переглядів: 80   Коментарів: 0   

Схожі новини:

100 років незалежності України: чому така тиша на офіційному рівні?

Додати коментар:

Введіть суму чисел

Loading
Не дамо знищити нашу партію!
Вірус проектів чи злий умисел?
А ми вам вірили…
Політвиконком СПУ дав оцінку діям ''ліквідаторів''
Наш курс – збереження і відродження СПУ
Що думають українці про владу і ситуацію в Україні
У чому головна причина того, що в Україні почастішали випадки замовних вбивств?
Прес-конференція "Соціалістична партія України: нове керівництво, програма та плани щодо місцевих виборів"

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

При використанні матеріалів сайту посилання на
прес-службу СПУ та www.spu.pl.ua обов'язкове