Загружаю…
Про ситуацію довкола СПУ та основні завдання поточного періоду
З приводу інтерв’ю Олександра Мороза телеканалу «112» від 18.05.2018 р.
Порівняння варіантів управління багатоквартирним будинком
Як захистити свої інтереси при здачі земельного паю в оренду
«Одна на всех, мы за ценой не постоим»…
Приклад високого професіоналізму й справжнього патріотизму
Полтавський землезнавчий старт В. Вернадського
Посівний календар на 2018 рік
Календар фаз Місяця на 2018 рік
Ранкові звички, що призводять до набору ваги

Статей: 5260
Коментарів: 1548
Людей на сайті:4

Про героїв справжніх та "підзабутих патріотів"

Автор: Олександр Єрмак

Дата: 2009-11-25

Війна рясно засіяла Полтавщину братськими й індивідуальними могилами. За даними "Книги Пам'яті України", на території області поховані 142130 радянських військовослужбовців, які загинули в бою й померли від ран у госпіталях, 6040 партизанів і підпільників, 261680 військовопо­ло­нених, 88970 мирних жителів – жертв війни і фашистського терору. На місцях поховань в області споруджені 33 меморіальні комплекси, 662 пам'ятники, 104 обеліски, 31 стела.

Благородна справа вшанування полеглих у боях і ще живих воїнів – учасників Великої Вітчизняної продовжується. Прикладом тому є відкриття 28 жовтня 2008 року, в річницю остаточного визволення України від німецько-фашистських окупантів, пам'ятного знака і стели полтавцям – Героям Радянського Союзу. Ініціатором їхнього створення став генерал у відставці Борис Лутін. 35 років поспіль він переймався увічненням пам'яті героїв. Але задум удалося реалізувати тільки в наші дні, коли до цієї справи долучилася Полтавська міська рада та відгукнулися спонсори.

Місце для встановлення знака обрали символічне – поряд з па­м'ятною стелою на честь доблесних з'єднань і частин Червоної армії, які визволили Полтаву від фашистських загарбників, у парку на розі вулиць 23 Вересня та Героїв Сталінграда. Адже назви цих вулиць досить промовисті: Сталінград для кількох поколінь залишається прикладом стійкості і мужності, а 23 вересня – особлива дата для Полтави, початок відліку нового, мирного життя.

Меморіал являє собою па­м'ят­ний знак із сірого граніту (1,9х0,8х0,8 м) із зображенням на лицевому боці медалі "Золота Зірка", який композиційно доповнюється стелою з рожевого граніту (0,9х7,9х0,4 м). На стелі викарбований пам'ятний напис "Слава Героям Радянського Союзу" та прізвища Героїв: Агєєв В.С., Алексєєв Я.С., Бабак І.І., Бондаренко В.О., Василенко В.О., Васько О.Ф., Вахлаєв О.О., Глущенко Л.П., Єлисєєв Г.С., Кива П.Д., Коростильов О.К., Левченко О.Я., Не­здолій К.П., Парахін Є.Д., Петушков О.С., Правденко П.Д., Романченко І.Ю., Тікунов Г.Я., Толкачов М.Ф., Тюркін Д.В., Юрченко П.А., Якушев А.І.

На момент відкриття пам'ятного знака і стели з 22 полтавців – Героїв Радянського Союзу в живих залишився лише Кузьма Павлович Нездолій. На жаль, останнім часом до почуття гордості за покоління переможців у Великій Вітчизняній війні додається гіркота і тривога з приводу спроб певних політичних сил реабілітувати фашистських прислужників-колаборантів, героїзувати їх, видати за справжніх українських патріотів. У цьому зв'язку викликає, м'яко кажучи, подив передрук без редакційних коментарів у номері газети "Зоря Полтавщини" від 13 лютого цього року статті В. Неїжмака з "України молодої" "Підзабутий патріот. У Полтаві вшанували пам'ять розстріляного гітлерівцями мера – націоналіста Федора Борківського". У ній говориться про зініційо­ваний маловідомою громадською організацією "Українська справа" мітинг, учасники якого наголошували на необхідності встановлення меморіальної дошки "підзабутому патріоту" на будинку Полтавського кооперативного технікуму. Саме в цьому приміщенні під час фашистської окупації розміщувалася міська управа, яку з вересня 1941 по березень 1942 року очолював Ф.?Борківський.

Тож про якого "підзабутого патріота" йде мова? Чи не про того, котрого разом із кількома десятками його поплічників привезли в Полтаву німецькі окупанти у своєму обозі? Тепер цих перевертнів деякі "ідейно переконані" за радянських часів, а нині "національно свідомі" історики гучно іменують “Похідними групами ОУН”. Саме Ф. Борківський і його підручні з міської управи під керівництвом гітлерівців створювали допоміжні органи окупаційної влади, поліцію, видавали україномовну фашистську газету "Голос Полтавщини", яка на 90% заповнювалася пропагандистськими матеріалами відомства Геб­бельса.

Саме за наказом Ф. Борківського та його колег – бургомістрів Кременчука, Лубен, інших міст проводились переписи населення, складались подвірні списки громадян, де містилися відомості про національність, партійність, посади, які вони обіймали до війни. За цими матеріалами були заарештовані тисячі євреїв, комуністів, комсомольців, радянських активістів, котрих потім розстріляли карателі фашистських зондеркоманд. А до місць страти приречених на смерть конвоювали українські поліцаї.

До акцій з масового знищення мирного населення мали пряму причетність і службовці міськуправ, які добре погріли руки на майні розстріляних, привласнюючи їхні квартири тощо.

Між іншим, гітлерівці з презирством ставилися до цих холуїв, а коли ті у своїх грабунках населення переходили, так би мовити, межу дозволеного і ставали конкурентами грабіжників-німців, останні їх безжально розстрілювали, включаючи членів ОУН.

Співробітники Полтавської міської управи також причетні до звірячого знищення у жовтні 1941 року 750 хворих обласної психіатричної лікарні. Спочатку за наказом бургомістра їх зняли з харчового забезпечення, тим самим прирікаючи на голодну смерть. Потім за розпорядженням головного лікаря міської управи Добровольського 30 жовтня 1941 року хворим укололи заспокійливі препарати і таким чином підготували до транспортування на місце страти у Гришківський ліс поблизу села Пушкарівки. Довершили цю жахливу справу есесівці, які розстріляли ні в чому не винних хворих людей.

Під керівництвом Ф. Борківського (у своїх наказах, опублікованих у газеті "Голос Полтавщини", він іменувався Борковським) у Полтаві проводились кампанії зі збору брухту кольорових металів для потреб німецької воєнної промисловості, теплого одягу для солдатів вермахту, котрі мерзли під Москвою, влаштовувалися різні пропагандистські акції, під час яких славили "Гітлера-визволителя". Через засоби масової інформації Ф. Борківський часто звертався до населення Полтави із проханнями надавати якнайбільшу підтримку окупантам. Ось уривок одного з численних його закликів до полтавців: "Повсякденна діяльність і праця нашої нації, нашого народу повинна бути спрямована на всіляку допомогу Німецькій Армії в її всесвітній місії цього часу" ("Голос Полтавщини". – 1942. – 8 лютого). Це далеко не повний перелік "добрих" справ Борківського та його зграї.

Тим, хто намагається реабілітувати, а тим більше уславити колаборантів, слід нагадати, що ще живі чимало людей, які добре па­м'ятають страшні роки німецької окупації і злочини бургомістрів, старост, голів райуправ, поліцаїв та інших "підзабутих патріотів". Тож не поспішайте, панове, встановлювати їм меморіальні дошки, не розколюйте й так розбурхану економічною кризою полтавську громаду.

Переглядів: 2456   Коментарів: 0   

Додати коментар:

Введіть суму чисел

Loading
Не дамо знищити нашу партію!
Вірус проектів чи злий умисел?
А ми вам вірили…
Політвиконком СПУ дав оцінку діям ''ліквідаторів''
Наш курс – збереження і відродження СПУ
Чи підтримуєте ви створення єдиної Помісної Автокефальної православної церкви в Україні?
Чи вірите ви в те, що винних у розстрілах на Евромайдані покарають?
Прес-конференція "Соціалістична партія України: нове керівництво, програма та плани щодо місцевих виборів"

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

При використанні матеріалів сайту посилання на
прес-службу СПУ та www.spu.pl.ua обов'язкове