Загружаю…
З приводу позачергових парламентських виборів 2019 року
Україна потребує зміни влади!
Порівняння варіантів управління багатоквартирним будинком
Як захистити свої інтереси при здачі земельного паю в оренду
«Одна на всех, мы за ценой не постоим»…
Приклад високого професіоналізму й справжнього патріотизму
Полтавський землезнавчий старт В. Вернадського
Посівний календар на 2018 рік
Календар фаз Місяця на 2018 рік
Ранкові звички, що призводять до набору ваги

Статей: 5271
Коментарів: 1567
Людей на сайті:4

В.Г. Короленко: останні місяці життя і – безсмертя

Автор: Михайлo Гончарний

Дата: 2010-12-23

25 грудня минає 89 років із дня смерті видатного письменника-гуманіста Володимира Галактіоновича Короленка. Пропонуємо нашим читачам статтю полтавця Михайла Гончарного про останні місяці життя письменника зі спогадів харківського професора А.І. Геймановича.

Провідний науковий співробітник Полтавського літературно-меморіального музею В.Г. Короленка Людмила Василівна Ольховська здивувалась і зраділа, коли їй випала можливість ознайомитись зі статтею професора А.І. Геймановича щодо останніх місяців життя видатного письменника. Вона, присвятивши біля трьох десятиліть роботі у музеї, знала майже все про життя та творчість Короленка, але до сих пір не була знайома зі статтею, яка була надрукована в Харківському медичному журналі в 1992 році.

У 1921 році в раднаргоспі, який у той час знаходився в Харкові, було вирішено направити в Полтаву трьох кращих лікарів-спеціалістів, щоб проконсультувати хворого письменника. Першим був автор спогадів, другим – професор-невропатолог А.І. Йозефович. Обидва вчені – досвідчені клініцисти з дореволюційним стажем. У 20-ті роки вони організували в Харкові психоневрологічний інститут, який існує і понині та відомий в усьому світі. Третій, хто приїздив, – блискучий спеціаліст фтизіатрії професор Ісак Ілліч Файншмідт, директор організованого ним у Харкові інституту туберкульозу. Цей інститут працював до середини 60-х років та був закритий у зв'язку з ліквідацією в СРСР туберкульозу, який нібито не становив більше загрози в епідемічному плані. (З огляду на теперішній стан справ в Україні можна припустити, що тогочасна влада зробила поспішні висновки). Цей професор був знайомий з В. Короленком, вони листувалися, але, на жаль, листи були втрачені в роки війни. Подробиць хвороби Володимира Галактіоновича лікарі не знали.

Володимир Галактіонович, відірвавшись від роботи, вийшов до них з привітанням гостинного господаря. Але в тому, як це відбувалося: короткі кроки, повільне жестикулювання, мова з новим відтінком, скутість у жестах, у ході, в обличчі – професори водночас побачили ознаки тяжкого майбутнього. При дослідженні вони зна­йшли легку спастичність в кінцівках, більшу з однієї сторони – це свідчило про ураження нервових шляхів. Слух поступово став гіршим, але особливо вражало порушення мови. Був поставлений попередній діагноз: аміотропічний боковий склероз.

А життя Володимира Галактіоновича тим часом текло, як і раніше. Ранкові години він проводив, як завжди, у своєму кабінеті, з легкою головою, ясними думками, твердим чудовим почерком наносячи на папір "історію мого сучасника". Бадьорість духу і працездатність міцної людини не зраджували його, не залишив його і гумор, жартівливе ставлення до хвороби. Він, посміхаючись, вказуючи на своє чоло, казав: "Ось орган, який у мене зовсім справний". І працювалося, як раніше, додавалися нові листи його автобіографії, йшла переписка з Петербургом і Москвою. І як і раніше, від загальновідомих турбот не завжди мала змогу втримати письменника йо­го сім'я.

На початку липня того ж року лікарі знову приїхали до письменника. Попередній діагноз не викликав сумнівів. Хвороба набувала загрозливого характеру. Лікарі і сестри розподілили між собою денні та нічні чергування біля ліжка хворого. Прості люди відвідували письменника, передавали цукерки, ампули камфори або кофеїну. Інколи на пакетах були написи: "На добре здоров'я", "Тільки одужуйте", "Нашому захисникові", "Другу нещасних". Візники стояли по черзі біля садиби – вони відвозили лікарів, їздили за киснем. У дні ювілею харківські лікарі втретє відвідали Володимира Галактіоновича.

Урочистий момент найвищого трагізму ушанування великого письменника – обрання його головою Всеросійського комітету боротьби з голодом. Він показував лікарям листа Максима Горького про це обрання і розпачливо плакав від свого безсилля. Дуже погано чув, ледве міг говорити, важко пересувався, важко було ковтати. І мучився тим, що не може дати всього, що просила бідна Вітчизна.

У грудні 1921 року Україна дізналася про смерть В.Г. Короленка. А лікарі розшифрували цю новину як рятунок – величну колізію між могутнім духом письменника і гнітючістю хворого тіла.

У мальовничому куточку нашого міста поряд з музеєм знаходиться могила, де поховані письменник і його дружина. І завжди можна побачити там квіти – полтавці віддають шану великій людині.

На полтавській землі знаходиться дача письменника – біля річки Псла неподалік села Куйбишеве Шишацького району, на якій щоліта з 1905 по 1919 рік В.Г. Короленко відпочивав і творив.

Коли письменника не стало, його родина, друзі спільно з науковцями краєзнавчого музею, місцевим керівництвом вирішили відкрити літературно-меморіальний музей. Свою історію він розпочинає у 1928 році з виставки "Життя і творчість В.Г. Короленка" – якраз до 75-річчя з дня його народження.

Пригадую, як ще перед війною вчителька Лідія Тимофіївна привела нас, учнів З "Б" класу 23-ї середньої школи, до музею. Був похмурий день, і ми були теж невеселі – діти завжди чуйно ставляться до чужої біди – стало відомо, що у нашої вчительки заарештували чоловіка, який ви­кладав німецьку мову, звинувативши його в шпіонажі на користь Німеччини. Ми тихо блукали по кімнатах музею, а Лідія Тимофіївна на веранді довго розмовляла з директором музею – донькою письменника Софією Володимирівною.

Коли почалася війна, музей продовжував роботу і всі ці дні його відвідували люди, які йшли на війну. Ворог наближався до Полтави. Софія Володимирівна, зібравши всі цінні матеріали з архіву і бібліотеки батька, разом з рідними та близькими виїхала в евакуацію.

А в музеї-садибі письменника поселився гебітскомісар Матер, який розпоря­джався всім, наче своїм власним. Лише тоді, коли Червона Армія почала гнати ворога з української землі, цей злочинець власноруч підпалив будинок.

Від музею залишилась купа руїн. Випадково збереглися невеликий диван, шифоньєр, м'яке крісло, залізне ліжко, ломбардний стілець, які знаходилися в сараї.

Коли наше місто було звільнено від окупантів, керівництво Уральської залізниці родину письменника разом з архівом відправило до Полтави.

Відтоді почалося відновлення музею. Спочатку відремонтували будинок, а вже до 100-річчя з дня народження письменника – усю садибу. Музей поповнювався експонатами: колись солдат – георгіїв­ський кавалер X. Дробцис подарував Володимиру Галактіоновичу шевський набір. Він був знайдений і зайняв своє місце в екс­позиції музею. Годинник письменника надійшов з Ізраїлю. Знаходились книжки й інші речі.

Відновлений музей було відкрито в кінці 1946 року, на століття з дня народження В. Короленка. Він став більшим, красивішим – це райський куточок. Його відвідують школярі, студенти, дорослі люди. У книзі відгуків – подяки від мешканців Західної України і далекої Канади, дітей Полтавської гімназії, інвалідів з Донеччини, курсантів військових училищ, ієрогліфи відвідувачів з Китаю. Не заростає народна стежка.

На жаль, останні роки твори письменника не вивчають у школі, бо їх віднесли до зарубіжної літератури.

Короленко пішов за межу життя, але живуть безсмертні слова письменника, що людина народжується для щастя, як птаха для польоту.

Переглядів: 3055   Коментарів: 1   

Коментар залишив: Короленко
Дата: 2011-01-25

Короленко жив

Додати коментар:

Введіть суму чисел

Loading
Не дамо знищити нашу партію!
Вірус проектів чи злий умисел?
А ми вам вірили…
Політвиконком СПУ дав оцінку діям ''ліквідаторів''
Наш курс – збереження і відродження СПУ
Чи підтримуєте ви створення єдиної Помісної Автокефальної православної церкви в Україні?
Чи вірите ви в те, що винних у розстрілах на Евромайдані покарають?
Прес-конференція "Соціалістична партія України: нове керівництво, програма та плани щодо місцевих виборів"

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

При використанні матеріалів сайту посилання на
прес-службу СПУ та www.spu.pl.ua обов'язкове