Загружаю…
З приводу позачергових парламентських виборів 2019 року
Україна потребує зміни влади!
Порівняння варіантів управління багатоквартирним будинком
Як захистити свої інтереси при здачі земельного паю в оренду
«Одна на всех, мы за ценой не постоим»…
Приклад високого професіоналізму й справжнього патріотизму
Полтавський землезнавчий старт В. Вернадського
Посівний календар на 2018 рік
Календар фаз Місяця на 2018 рік
Ранкові звички, що призводять до набору ваги

Статей: 5271
Коментарів: 1567
Людей на сайті:4

Поезія – пані гонорова, але йому – підкорилася

Автор: Олександр Єрмак

Дата: 2010-12-30

Анатолій Васильович Гальченко Нещодавно полтавська інтелігенція, об'єднана у Слов'янському клубі, відзначила 75-річний ювілей відомого українського поета, члена Національної спілки письменників України і Полтавської спілки літераторів Анатолія Васильовича Гальченка.

Ювіляр належить до покоління тих українців, які були примусовою колективізацією та війною, за його ж словами, "с Украины до Сибири поразбросаны". А. Гальченко народився 15 грудня 1935 року в місті Луганську в сім'ї робітника, уродженця села Потічок, що на Решетилівщині. Як пише поет у своїй автобіографії: "Лише в кінці життя (а прожив він 86 років) батько розповів, як його матір, а мою бабусю Марію Василівну – вдову, котра мала восьмеро дітей, на возі повезли до Сибіру як куркулів. По дорозі старші брати – Василь (мій батько) і Петро втекли і почали самостійне життя в лавах пролетаріату".

У 1936 році сім'я Гальченків переїхала до Полтави, де батько влаштувався робітником на паровозоремонтний завод. Та незабаром почалася війна, евакуація до Сибіру. "Батько працював у Краснорярську на заводі, який виготовляв танки і гармати під гаслом: "Все для фронту, все для перемоги!". Працював по дві, а то й по три зміни".

Після перемоги А. Гальченко навчався у залізничній школі №69 міста Полтави, яку закінчив у 1954 році, тоді ж був призваний до Радянської армії. Демобілізувавшись, повернувся до Полтави, де багато років працював слюсарем на заводі "Легмаш".

Перша творча зустріч поета-початківця А. Гальченка з читачами відбулася на сторінках молодіжної газети "Комсомолець Полтавщини" у 1967 році. У 1968 році надіслав свої вірші на конкурс до Літературного інституту й отримав звідти повідомлення про зарахування на перший курс. Як відомо, не маючи таланту, людина, закінчивши будь-який ВНЗ, писати вірші не навчиться. У навчальних закладах типу московського Літінституту головне – контакти з ровесниками, з маститими письменниками-наставниками.?Як пригадує Гальченко: "Семінарські заняття у нас вели І. Сельвін­ський, М. Свєтлов, Л. Ошанін… Була зустріч із Сартром – він казав такі крамольні речі про той же марксизм, наприклад, а це був 68-й рік…"

Закінчивши в 1970 році Літінститут, А. Гальченко продовжує працювати на "Легмаші" й наполегливо займається поетичною творчістю. Перша збірка його поезій "Память" побачила світ у харківському видавництві "Прапор" у 1973 році. Провідним у ній є цикл поезій про Велику Вітчизняну війну – теми надто близької в той час і поету і його читачам. Недарма вірш про страхіття війни "Память" і дав назву книзі.

Друга збірка поета "Причастность" вийшла у тому ж видавництві через чотири роки. У ній провідними мотивами залишаються ратна звитяга і героїка мирної праці. Вражає лаконічність характеристики колишнього фронтовика.

Встал ветеран.
Сказал десяток слов…
Пришлось как раз по ордену на слово.

Не менш виваженими є і слова поета-робітника про свою працю на косовиці:

Мой дед косил
и хлеб, и травы,
Косил босой – любил росу.
И я беру не для забавы,
Как древко знамени, косу.

Наступні збірки поезій "И светел дом" (1993), "Пока живу" (1988), "На круги своя" (1993) теж російськомовні. А. Гальченко пояснює це тим, що він виріс у двомовній сім'ї: "Мама Ольга Євдокимівна – селянка Воронезької губернії, батько Василь Гальченко – решетилівський парубок". "Я люблю свою Україну, це моя мати, але й то мати теж. І Шевченко писав російською, й інші україн­ські класики".

Звичайно, поет не порівнює себе з ними, але питання про те, коли і якою мовою писати, – це особисте. "Головне для мене в іншому: і в поезії, і в житті я ніколи не брехав – мені ні за що не соромно, за кожен із своїх рядків".

Першою українськомовною збіркою поезій А. Гальченка стала "Стерня" (2005), яка отримала обласну премію імені Леоніда Бразова. Цією збіркою митець ще раз упевнено заявив про себе як про глибокого лірика, майстра сонету, знавця внутрішнього світу людини, його тремтливих таємниць. Художні образи поезій відзначаються філігранною витонченістю, досконалістю. Разом з тим, аналізуючи роздуми і твердження ліричного героя поезій Гальченка, ще й ще раз переконуєшся, що життя не дає йому змоги "розслабитися", повністю зануритись в себе:

Мудрішаєм, а живемо все гірше –
У помилках шукаєм відкриття…
Коли життя не проситься у вірші,
Я вірші повертаю у життя.

Критики характеризують пое­зію А. Гальченка як "лірико-іронічну". Прикладом цього є його збірка з несподіваною назвою "Тавро" (2009). Поет відкриває її вічною темою Любові, йде дорогою нашого непростого сьогодення і відводить душу в "Іронічних пастелях", де переважно незлостиво кепкує і дає можливість відпочити своїм читачам.

У лексиконі Анатолія Гальченка немає слова "старість". Є слово "зрілість". Це для нього принципово. Нарешті напередодні свого ювілею він, на думку самого поета, "дозрів" для видання "Избранных стихотворений" (2009).

Більшість віршів, які він створив протягом свого "зрілого життя", залишилися за бортом цієї книги, бо здійснювався ретельний відбір – у ній лише те, що дороге самому автору.

Переглядів: 3060   Коментарів: 0   

Додати коментар:

Введіть суму чисел

Loading
Не дамо знищити нашу партію!
Вірус проектів чи злий умисел?
А ми вам вірили…
Політвиконком СПУ дав оцінку діям ''ліквідаторів''
Наш курс – збереження і відродження СПУ
Чи підтримуєте ви створення єдиної Помісної Автокефальної православної церкви в Україні?
Чи вірите ви в те, що винних у розстрілах на Евромайдані покарають?
Прес-конференція "Соціалістична партія України: нове керівництво, програма та плани щодо місцевих виборів"

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

При використанні матеріалів сайту посилання на
прес-службу СПУ та www.spu.pl.ua обов'язкове